Самоорганізація суспільної дійсності в контексті її антропологічних засад та аксіологічних чинників. Том 1: Пролегомени до самоорганізації суспільного буття. Концептуальні та методологічні основи дослідження // Володимир Будз

У монографії досліджено онтологічні особливості та закономірності самоорганізації суспільної дійсності в контексті антропологічних засад та похідних від них аксіологічних чинників. Аналізуються можливості застосування концептів парадигми самоорганізації для аналізу суспільних процесів. Розроблено концепцію антропологічної синергії та панантропологічний підхід до аналізу процесів самоорганізації суспільства, які ґрунтуються на ідеї синергійної єдності соматики, психіки і духу як складових людської антропології. Досліджено феноменологічну трансформацію афектів і почуттів в аксіологічні чинники самоорганізації суспільного буття. Суспільне буття проаналізовано як самоорганізований феноменологічний та аксіологічний процес, який розвивається як синергійний зв’язок афективно-чуттєвого та інформаційно-семіотичного чинників., In the monograph are investigated the ontological features and regularitєs of self-organization of public reality in the context of anthropological principles and axiological factors, derived from them. The possibilitєs of application of concepts of paradigm of self-organization for the analysis of public processes are analyzed. The conception of anthropological synergy and pan-antropological approach to the analisys of processes of self-organisation of socєty, which are based on the idea of synergical unity of somatics, psyche and spirit as constituent parts of human anthropology, are analyzed. Phenomenological transformation of emotions and feelings into the axiological factors of self-organization of public life is analyzed. Public life is analyzed as the self-organized phenomenological and axiological process, which develops as the synergical connection of highly emotionally perceptible and semiotic factors.