Назви спорідненості і свояцтва в українській мові // Андрій Бурячок

Бурячок А. А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові [Текст] / А. А. Бурячок. – К. : Вид. АН УССР, 1961. – 150 с., У праці розглядається лексика, що вживається для позначення родинних стосунків як у літературній мові, так і в діалектах, наприклад: батько, отець, тато дядько, стрийко, вуйко; племінник, небіж шурин, швагер; дівер, свояк; зовиця та ін. Уперше докладно простежується історія виникнення і розвитку кожної назви на грунті української мови (починаючи з давньоруського періоду), а також на підставі порівняння українських назв з відповідними назвами інших індоєвропейських мов. Багато уваги приділяється розкриттю стилістичного використання цих назв, дослідженню їх семантики, словотворчих можливостей, а також вагомості в загальному словниковому складі української мови.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0