Історія заселення та господарського освоєння території Задніпровських місць Гетьманщини (XVII – перша половина XVIII ст.)

Бутко А. О. Історія заселення та господарського освоєння території, Задніпровських місць Гетьманщини (XVII – перша половина XVIII ст.)., Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю, 032 «Історія та археологія», з галузі знань 03 «Гуманітарні науки»., Центральноукраїнський національний технічний університет. Кропивницький,, 2021., У дисертації з використанням комплексу писемних, історіографічних,, картографічних, речових джерел уперше комплексно досліджено процеси заселення, та господарського освоєння території південніше річок Тясмин, Велика Вись,, Синюха між річками Дніпром та Південним Бугом протягом XVII – першої, половини XVIII ст., яка іменувалась терміном «Задніпрські місця». Цей термін, використовувався в документах гетьманського та російського урядів для, позначення заселених територій південного Правобережжя – задніпровської, території Лівобережної Гетьманщини., З’ясовано, що ця територія в XVII – першій половині XVIII століття була, територією зіткнення геополітичних інтересів трьох держав–Речі Посполитої,, Московсько царства (Російської імперії) та Оттоманської Порти, які намагалися її, підпорядкувати собі або ж встановити над нею контроль. Територія мала, прикордонний і спірний статус до часу остаточного її входження до складу, Російської імперії в 40-х рр. XVIII ст. Останнє обумовило особливості, приватновласницьких та товарно-грошових відносин між суб’єктами цих відносин., Ситуація ускладнювалася тим, що означена територія юридично «відносилась» до, земель Запорізької Січі, яка перебувала з середини XVII ст. у підданстві Московсько, царства – Російської імперії, а фактично освоювалась та заселялась у процесах, «народної колонізації краю», які намагалися контролювати козацька полкова та, сотенна старшина Гетьманщини. Тому окрім зовнішньо-політичного конфлікту, інтересів навколо південного Дніпро-Бузького межиріччя, мав місце конфлікт, 3, інтересів двох українських сторін в освоєнні краю – Запорозької Січі та, Гетьманщини., Визначено стан наукового дослідження проблеми, приводяться, історіографічні джерела, починаючи з другої половини ХІХ до початку ХХІ ст.,, розкрито специфіку джерельної бази та обґрунтовано теоретико-методологічні, засади даного дослідження. Стверджується, що в українській та російській, (зарубіжній) історіографії середини ХІХ – початку ХХІ ст., що стосується історії, Задніпровських місць можна виділити три основні періоди: російська та українська, історіографія Російської імперії, українська та російська радянська історіографія,, українська історіографія періоду незалежної України. Історіографічний аналіз, свідчить, що територія, яка ідентифікується як «Задніпрські місця» Гетьманщини,, була об’єктом вивчення майже двісті останніх років, що охоплюють три основні, хронологічні періоди і присвячені різним аспектам заселення та колонізації Півдня, України. Водночас ці дослідження відрізняються ідеологічними засадами,, методологічними підходами, зумовленими часом написання цих праць, кількістю, задіяних авторами джерел та їх інтерпретацією, достовірністю поданих, історичних, статистичних, топонімічних та іншого характеру відомостей., Зазначається, що за видовою приналежністю дослідженні нами джерела поділяються, на писемні (документи, карти, зображення) та речові (речі військового,, господарського, побутового, культового призначення, нумізматичні матеріали), а в, основу підготовки дослідження покладені загальнонаукові принципи історизму,, системності, аксіології і об’єктивності. Відповідно до поставлених завдань зазначені, принципи автором реалізуються через застосування комплексу загальнонаукових та, спеціальних методів пізнання історичної дійсності: логічного методу наукового, пізнання з притаманним йому аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням,, спеціально-історичних методів – описового, історико-генетичного, історико-, порівняльного, ретроспективного, історико-типологічного. У дисертаційній роботі, також використані джерелознавчі методи, а саме: методи архівної евристики,, класифікації та типології джерел. Оскільки дослідження носить міждисциплінарний, характер, то в процесі роботи було використано широке коло дослідницьких, 4, методів, теоретичних і практичних досягнень не лише в царині історіографії та, історичної науки, а й інших історичних дисциплін: джерелознавства, археології,, нумізматики., Проаналізовано історичні та геополітичні умови виділення Задніпровських, місць Гетьманщини в окрему господарську та адміністративну територію з її, визначеними кордонами, приводиться її адміністративно-територіальний устрій., Аналіз історіографічних джерел показав необхідність уточнення та переосмислення, факту виникнення «Задніпрських місць» Гетьманщини у світлі державницьких, ініціатив уряду Гетьманщини, що прагнув розширити свої території на Дніпровське, Правобережжя. Визначено, що означена територія не була об’єктом окремого, комплексного і системного дослідження, а розглядалася лише побіжно в контексті, історії інших територіальних формувань Правобережжя XVII – сер. XVIII ст., З’ясовано, що «Задніпрські місця» Гетьманщини як окрема її територія з’являються, на історичній арені в результаті геополітичних реалій боротьби трьох держав за, контроль над степовою частиною Правобережної України. Ця ж територія пізніше, була відведена під поселення сербів та інших балканських народів – Нову Сербію в, 1752 р., Розкрито причини, характер, темпи та рівень розвитку колонізаційних, процесів на території Задніпровських місць Гетьманщини. Впродовж історичного, часу виокремлення означеної території у складі Гетьманщини території досліджено, питання зміни – чисельності населених пунктів, з’ясовано їх статус, визначено, кількість населення на території, розкрито процеси формування церковного устрою., Зокрема розкриваються вплив геополітичних умов не лише на виділення, Задніпровських місць Гетьманщини в окрему територію, а й їх вплив на характер та, темпи освоєння території, що дозволило у процесах колонізації та реколонізації, задніпровської території Гетьманщини виділити чотири основні хронологічні, періоди, які визначалися зміною геополітичної ситуації в міждержавних стосунках,, що охоплюють час від поч. XVII ст. до 1752 р. – часу передачі «Задніпрських місць», під поселення Нової Сербії. Поступове формування території володінь, правобережних сотень полків Гетьманщини вказує на поетапність освоєння та, 5, заселення задніпровських територій шляхом «народної» колонізації та, впровадження урядової політики Гетьманщини, починаючи з 30-рр. XVIII ст., З’ясовано характер та напрямки господарського освоєння краю, розкрито, особливості приватновласницьких та товарно-грошових відносин та грошового, обігу в регіоні, розкрито причини та процес відходу і передачі Задніпровських місць, під Нову Сербію. Зауважується, що початок господарського освоєння краю в кінці, XVI ст. був пов’язаний із заняттями промислами населення сусідніх правобережних, містечок, передусім Чигирина. У XVII ст. до опанування краю залучається польська, шляхта та козацька старшина, яка приносить на ці території нові господарчі форми, діяльності – пасічництво і млинарство. Ці форми господарювання стають найбільш, прибутковими, а тому поширюються з кінця 30-х рр. XVIII ст. після остаточного, входження до складу Задніпровських територій Миргородського та Полтавського, полків Гетьманщини. Визначено, що в господарському освоєнні краю брали участь, різні верстви населення: рядові козаки, селяни, шляхта, козацька старшина і навіть, монастирі., Визначено, що на середину XVIII ст. сформувалися всі умови для, повноцінного розвитку Задніпровських місць Гетьманщини як її невід’ємної, складової, які відповідали розвитку її лівобережної частини. Водночас, оподаткування місцевого населення та його господарчої діяльності значною мірою, поповнювало урядову скарбницю. Усе це свідчить про перспективність розвитку, означеної території саме у складі Гетьманщини., Встановлено, що серед дослідників відсутня єдина точка зору на причини, припинення існування Задніпровських місць. Стверджується, що ці причини носили, комплексний характер, тому завдяки створенню Нової Сербії на території, Задніпровських місць Гетьманщини російський уряд переслідував наступні цілі: по-, перше, посилював свої кордони на Правобережжі; по-друге, обмежував економічно-, військовий потенціал та розвиток Гетьманщини; по-третє, підвищував можливість, контролю Запорозької Січі та закладав підґрунтя для її ліквідації в майбутньому; по-, четверте, формував плацдарм для розширення власних кордонів. Подається на, 6, основі архівних документів хронологічний та історичний процес відходу і передачі, Задніпровських місць під Нову Сербію., Наукова та практична цінність роботи полягає в тому, що її узагальнення,, теоретичні результати та висновки можуть бути використані в подальших наукових, дослідженнях щодо проблематики історії Центральної України, політичних,, соціально-економічних аспектів, грошового обігу, а також під час підготовки, посібників для закладів вищої освіти. Матеріали дисертації можуть бути, використані під час написання праць історичного напрямку щодо проблематики, заселення та господарського освоєння території Центральної України протягом XVІI, – першої половини XVIII століть., Розділи дисертації та сама дисертація завершуються узагальненими, висновками, що дають об’єктивну оцінку із сучасних позицій соціально-, економічних та державотворчих процесів, що мали місце на території, Задніпровських місць протягом XVІI – першої половини XVIII століть., Ключові слова: Потясминня, територія Задніпровських місць Гетьманщини,, козацькі полки, колонізація, реколонізація, право власності, товарно-грошові, відносини, створення Нової Сербії.