Принцип добросовісності в праві // Ірина Назарова

Назарова І. В. Принцип добросовісності в праві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень». – Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України; Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, Київ, 2020., В дисертації на основі використання сучасних методів наукового пізнання досліджені актуальні загальнотеоретичні та прикладні аспекти реалізації принципу добросовісності в праві. У процесі розгляду теоретичних аспектів теми проаналізовано ґенезис та методологію концепцій добросовісності в праві, визначено періодизацію становлення та розвитку даного принципу, дано визначення нормативного змісту поняття, розкрито правову природу, функції та місце принципу добросовісності в системі права, його значення і роль у розвинутих правових системах світу, а також проблемні питання імплементації цього принципу у правовій системі України., В робот і, зокрема, виокремлено такі етапи становлення і розвитку концепції принципу добросовісності: а) давньоримський; б) римський республіканський; в) середньовічний; г) період Нового часу; д) період утвердження сучасних систем правового регулювання застосування принципу добросовісності. На кожному із етапів встановлені тенденції правового регулювання, визначені форми нормативного закріплення принципу добросовісності, виявлені особливості його поширення на відносини у різних сферах суспільної життєдіяльності, доведений ключовий характер принципу добросовісності у міжнародному публічному і приватному праві та національному праві держав, які відносяться до різних правових систем., Принцип добросовісності визначений як комплексна правова категорія міжгалузевого характеру, яка являє собою сукупність норм, що передбачають взаємну повагу й врахування учасниками правовідносин їхніх прав, обов’язків та інтересів; ретельне, повне і точне виконання зобов’язань по відношенню до іншого учасника (учасників) правовідносин, передбачених правовим актом, правовим звичаєм, угодою чи рішенням суду; спрямовані на досягнення цілей всіх учасників правовідносин., При розкритті правової природи принципу добросовісності встановлено, що цей принцип є комплексним, міжгалузевим, соціально-юридичним, регулятивним, морально-етичним. Принцип добросовісності є загальним принципом окремих галузей права (зокрема, цивільного, господарського, земельного, сімейного, міжнародного публічного, приватного права тощо), безпосередньо впливає на зміст і якість правотворчості та правозастосування., До функцій принципу добросовісності у праві віднесені функції регулювання взаємодії учасників правовідносин; сприяння співпраці та отриманню переваг, зумовлених участю у правовідносинах; забезпечення стабільності і передбачуваності правовідносин; запобігання суперечкам і спорам між сторонами правовідносин; доповнення і корегування положень нормативно-правового акту, договору, змісту повноважень суб’єктів правовідносин й обов’язків. Даний принцип також виконує функції тлумачення положень нормативно-правового акту, договору, змісту прав й обов’язків його сторін; захисту прав учасників правовідносин і слугування критерієм для юридичної оцінки дій (утримання від дій), а також обмежувальну функцію., Розкрито загальний нормативний зміст принципу добросовісності, визначено обсяг прав та обов’язків учасників правовідносин на всіх етапах правовідносин. Уточнено зміст об’єктивної і суб’єктивної сторони добросовісності. Виявлено, що перша передбачає багатоаспектну модель поведінки, яка формується міжнародно-правовими актами, законодавством і судовою практикою, як чіткий стандарт в тих чи інших правовідносинах та обставинах. Суб’єктивна сторона добросовісності проявляється у відсутності наміру особи зловживати своїми правами, у позитивно спрямованому, уважному, відповідальному ставленні до своїх обов’язків по відношенню до іншого учасника правовідносин, відсутності наміру завдати йому шкоду чи байдужості з приводу можливості настання шкоди., Проаналізована практика застосування принципу добросовісності у розвинутих правових системах світу. Виявлено, що у державах континентальної правової сім’ї на основі принципу добросовісності регулюються відносини у сфері цивільного права (щодо цивільних договорів, боргових зобов’язань, використання цінних паперів, власності на майно, інтелектуальної власності, довірчого управління, корпоративних правовідносин та правовідносини представництва, конкуренції на ринку), господарського, земельного, сімейного права. У державах загального права принцип добросовісності розвивається передусім завдяки діяльності судів, однак поступово зростає й масив законодавчих актів, в яких передбачене застосування вказаного принципу., З’ясовано, що у праві Європейського Союзу (ЄС) принцип добросовісності дедалі активніше застосовується як регулятор приватноправових відносин (у сфері зобов’язального права, речових правовідносин, захисту прав споживачів, боротьби з недобросовісною комерційною практикою та недобросовісною конкуренцією, авторське право тощо); розвиваються концепції визнання виконання явного зобов’язання за договором лише у тому випадку, якщо воно узгоджене сторонами. Суд ЄС тлумачить принцип добросовісності в праві як елемент загальної справедливості, покладає на органи влади держав-членів зобов’язання керуватися принципом добросовісності при ухваленні публічно-правових актів., Визначено, що принцип добросовісності є одним з ключових у міжнародному приватному праві, і являє собою основу норм низки універсальних міжнародних договорів. При цьому принцип добросовісності встановлює відповідний стандарт поведінки, баланс прав і обов’язків сторін, забезпечує захист їхніх інтересів, не передбачає можливостей відмовитись від його застосування. Крім того, добросовісність є принципом тлумачення приватноправових договорів., Встановлено, що у міжнародному публічному праві застосовується принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань як один із ключових принципів міжнародного права. Власне він забезпечує існування міжнародного права як джерело юридичної сили цього права і являє собою основу будь-якого міжнародного договору; має імперативний характер; встановлює стандарти дій держав, забезпечує стабільність та передбачуваність міжнародних відносин, запобігає міжнародним спорам і конфліктам, застосовується при виробленні і виконанні всіх міжнародно-правових актів та тлумаченні договорів., Визначено, що в правовій системі України принцип добросовісності реалізується передусім в цивільному праві. Він проголошений як одна із ключових засад цивільного законодавства і є основним принципом в регулюванні приватноправових відносин, насамперед у галузі зобов’язального права. Принцип добросовісності виступає регулятором суспільних відносин в рамках концепцій добросовісного набувача майна, добросовісного користувача об’єктом інтелектуальної власності, захисту прав споживачів, протидії нечесній діловій практиці та недобросовісній конкуренції, засобом добросовісної поведінки у корпоративних правовідносинах і правовідносинах представництва., Добросовісність являє собою основний елемент концепцій докорінної зміни обставин, недобросовісного впливу на обставини, пов’язані із правочинами, заборони здійснення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, під впливом тяжкої для особи обставини і на вкрай невигідних умовах., Визначені форми, способи і механізм реалізації принципу добросовісності в окремих галузях права. Проведено аналіз низки актів законодавства України, виявлено особливості застосування принципу добросовісності в окремих галузях права (цивільне, господарське, сімейне, земельне, процесуальне, міжнародне) і розглянуто актуальні питання регулювання відносин, пов’язаних із принципом добросовісності у сферах зобов’язального права, права власності, авторського права та інтелектуальної власності, представництва, корпоративних правовідносин, цивільного, господарського, кримінального процесу тощо. Значну увагу в роботі приділено також дослідженню проблеми реалізації принципу добросовісного виконання міжнародних зобов’язань держави у законодавстві України. В цілому застосування методу наукового пізнання від конкретного до загального дало можливість дослідити принцип добросовісності в праві на загальнотеоретичному рівні., Окрім теоретичних положень і висновків в дисертаційній роботі сформульовано й обґрунтовано низку пропозицій з удосконалення чинного законодавства України з метою повноцінної імплементації принципу добросовісності. Для забезпечення добросовісного виконання міжнародних зобов’язань запропоновано закріпити в Конституції України пріоритет норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права; запровадити норми, згідно з якими місце інших міжнародних договорів України в її правовій системі визначається залежно від нормативно-правового акту, яким відповідний договір затверджений (Указ Президента України, постанова Кабінету Міністрів України); встановити в Законі України «Про міжнародні договори України» строки для проведення процедур, пов’язаних із ратифікацією та затвердженням міжнародних договорів, а також передбачити, що чинні міжнародні договори України мають добросовісно виконуватись Україною та іншими сторонами відповідно до норм міжнародного права., Запропоновано в Цивільному кодексі України виокремити принцип добросовісності з-поміж засад цивільного права у формулюванні «добросовісність, в тому числі розумність і справедливість», а також більш чітко визначити умови і порядок витребування майна з чужого незаконного володіння (реституція, віндикація та кондикція); удосконалити положення Цивільного та Земельного кодексів України щодо строків добросовісного набуття майна за набувальною давністю., Сформульовано й обґрунтовано пропозиції щодо встановлення в законодавстві України заборони використання власниками авторських прав своїх прав на шкоду іншим особам, всупереч цілям забезпечення публічного порядку і громадської безпеки, покласти на них обов’язок попереджати інших осіб про небезпеку об’єкту інтелектуальної власності для здоров’я та не перешкоджати його добросовісному використанню іншими особами. Крім того, на переконання автора, в Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства України слід передбачити залежність розміру штрафу за порушення принципу добросовісності від ціни позову., Ключові слова: принцип добросовісності, міжнародне право, публічне право, приватне право, право Європейського Союзу, континентальна правова сім’я, англо-американська правова сім’я, правова система України, законодавство України.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0