Військово-науковий вісник. – 2020. – №33., У статті розглянуто історико-правовий аспект політики США щодо повоєнної репатріації з європейських таборів для переміщених осіб (displaced person – DPs), у т.ч. колишніх військовополонених. Проаналізовано найважливіші урядові документи та ініціативи цього періоду, які забезпечували організацію та процес репатріації. Охарактеризовано державну позицію США у питанні повернення DPs та чинники, які впливали на ухвалення політичних рішень американської адміністрації у цьому питанні. Окрему увагу зосереджено на чисельності та національності репатріантів, котрі відмовлялися повертатися до Радянського Союзу і претендували на допомогу з боку США (на основі доповіді сенатора А.Сміта). Зроблено висновок, що після закінчення Другої світової війни уряд США врахував нові політичні обставини (зокрема, розгортання “холодної війни”) і шляхом внесення змін та поправок до існуючих угод змінив своє початкове ставлення до повної репатріації переміщених осіб з європейських таборів, надаючи окремим з них політичний притулок.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0