Стаття «Епоха Зеленського» в ономастичному словотвірному вимірі (спостереження тимчасово аполітичного мовознавця)» // Анатолій Нелюба

Нелюба А. «Епоха Зеленського» в ономастичному словотвірному вимірі (спостереження тимчасово аполітично го мовознавця) // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія., Випуск 1 (45). – С. 340-346., Інноваційні процеси в українській мові відзначаються різноманіттям своїх виявів і наслідків. Осо бливо помітними і несподіваними з-поміж них є словотвірні явища і результати. Статтю присвячено дослідженню дериваційних інновацій невеликого часового проміжку – президентство В. Зеленського і його допрезидентські перегони. Основним завданням статті є з’ясування ролі ономастикону в мовному відображенні ‘поточної української політики’ у найрізноманітніших її аспектах. Предметом дослідження є інноваційні онімні й відонімні деривати (способи, засоби й результати їхнього творення), що позначають реалії політичного й навколополітичного життя України., Як свідчить зібраний матеріал, для сучасника важливими є лише деякі складники українського політичного жит тя, що відобразилося у відповідних групах номенів: президент і його іпостасі-амплуа, президентська свита (оточення) і масовка, антураж, атрибути, ознаки і властивості, дії і наслідки, підконтрольна територія. Деривати кожної з груп, різняться між собою кількісними параметрами, використовуваними способами і засобами творення, отриманими на слідками; більшість із них має яскраво виражені стилістико-конотаційні властивості (інколи на межі допустимого, пристойного)., Уперше в дериваційному просторі онім (у цьому разі прізвище президента) виявив приховані, не відомі й не реалізовані до цього часу мінливість статусу і форми відпрізвищевого елемента: утинок, префікс, префіксоїд, інфікс; сам елемент набув ознак універсальної приєднуваності. Частину словотворчих засобів використано у не властивому їм, значенні (закінчення множини -и, форманти оцінно-розмірного порівняння -енят(а), -ик/ік). Про декі зміни у традицій ному словотворенні свідчить і явище невідповідності семантики деривата семантиці складників словотвірної моделі, що з-поміж іншого унаочнює експериментальність інноваційного словотворення і його ігрову стихію., Більшість дериватів має онімну природу – твірними основами є оніми чи наслідком є онім, звідси й неабиякий ступінь персоніфікації досліджуваної епохи.