Цілує осінь дотиком прикрас, Замислені гаї і мрійну далечінь;, От хмари низько перейдуть нараз,, На землю кинуть невловиму, легку тінь., Вогні горять барвистих фарб. Краса!, І тихий шерех смутку лине до душі,, Як творча радість спогадів в лісах, Бринить чуттям часу в осяяній тиші., В багряній заграві пісень тече, Достиглий час, і мрійним сном збігає день. . ., Блакить небесних риз узори тче,, Й глибокий сум врочиста прозолоть пр’яде. . .
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0