Галичина. – 2014. – №25-26., У статті проаналізовано діяльність східногалицьких делегацій на Ризькій мирній конференції (1920–1921 рр.). Висвітлено заходи делегації ЗУНР, очоленої К.Левицьким, спрямовані на недопущення анексії Східної Галичини Польщею під час радянсько-польських переговорів 1920 р. Обґрунтовано тезу, що політика польської влади на окупованих теренах, а також її позиція щодо східногалицького питання на мирній конференції – вимога зняти з обговорення проблему Східної Галичини залишали політичному керівництву ЗУНР на Ризькій конференції єдиний шлях – переговори з радянською делегацією. На зустрічах східногалицьких делегатів з радянськими представниками було досягнуто угоди про створення єдиного галицького представництва ГСРР і ЗУНР. Доведено, що уряд РСФРР використовував західноукраїнські делегації (як ЗУНР, так і ГСРР) для тиску на польську сторону задля якнайшвидшого підписання миру. Стверджено, що делегація УСРР, єдина з українських делегацій, що отримала статус офіційного учасника Ризької конференції, не відігравала самостійної ролі на переговорах, повністю підпорядковуючись директивам Москви. Тому східногалицьке питання, як і українське, на Ризькій мирній конференції фактично розглядали й вирішували представники радянської Росії та Польщі.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0