Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2018. – Вип. 139 (12). Ч. 2. Філософські науки., Аналізується процес становлення наукового мислення в контексті історії пізнання. Показано ґенезу наукового мислення від міфології, релігії до становлення наукової теорії як комплексу поглядів, ідей, уявлень, спрямованих на пояснення, інтерпретацію знань і пізнавальної діяльності. Теорія, зазначає автор, претендує на об’єктивну істинність, раціональність, легітимність того, що називається епістемологією. В контексті теоретичного осмислення наука набуває в історії все більшої визначеності і чіткості. Відбувається розмежування теоретичного і практичного знання, і в його контексті – наукових методів пізнання. Розробка наукою раціональних методів пізнання, вказується в статті, збагачує соціокультурний досвід людства. Одночасно ствердження раціонального методу пізнання є важливим етапом на шляху становлення наукового мислення. Його основу складає вчення картезіанства, згідно якого джерелом достовірних знань є діяльність розуму (інтелекту). Саме він виступає носієм певного роду здібностей до діяльності по виробництву знань. Фундаментом наукового мислення стало природниче знання, насамперед математичне, як зразок раціональності і повної достовірності. Наукова революція в епоху Нового часу стверджувала ідеали і норми використання математичних і теоретичних методів, які ставали умовою розвитку техніко-технологічного прогресу і суспільства загалом. Поширення природно-технічних знань, підсумовує автор, привело до включення їх в нові університетські програми, що зумовило розвиток наукового мислення як основу освіти.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0