Стаття «Етос історії та етос історика: еволюція ціннісних констант німецької історіографії від доби Просвітництва до часів «бідермаєра»» // Сергій Ганус

Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія / Міністерство освіти і науки України; Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», Історичний факультет; [Редкол.: О. С. Мазурок (голова) та ін.]; Відп. за вип. Н. П. Керецман. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2016. – Вип. 2 (35), У статті досліджено еволюцію ціннісних підходів німецької історіографії від часів Просвітництва, XVIII ст. і до середини ХІХ ст., до передодня революції 1848-1849 рр. Віхи цієї еволюції – гуманізм, і толерантне ставлення до інакшості, а також переконання в цілковитій можливості прогресуючого, вдосконалення людини та людства в цілому в добу Просвітництва. Загострене відчуття національного «ego», в його історичному вимірі формується в добу романтизму. Одночасно поступове згасання канонічної, просвітницької традиції втілилося у південнонімецькому лібералізмі. Його представники у сфері історіографії, намагаються задіяти етичний вимір у дослідженні минулого. Але професіоналізація науки історії передбачає, дистанціювання особистих уподобань та об’єктивної істини. В особі Леопольда фон Ранке та його творчості, був досягнутий високий рівень академічної та дослідницької культури, котрий давав змогу утримувати грань, між науковим дискурсом та панівною ідеологією., Ключові слова: німецька історіографія, епоха Просвітництва, романтизм, «бідермаєр», ліберально-, просвітницький напрям, етос науковця, аксіологічний вимір історії.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0