Переклад Богдана Романенчука., Опубліковано: Київ. 1959. № 3. С. 1-10., “В історію німецької і світової літератури Гейзе ввійшов як новеліст і перекладач італійської та іспанської поезії. За кількадесять років своєї літературної діяльности Гейзе написав понад сотню новель, які появилися в 19 збірках. Першою була видана в 1855 р. збірка «Ль’Аррабіята» за назвою одної з головних новель у збірці. Деякі з новель вважаються клясичними, нарівні з новелями Шторма й Келлера. Найтиповіша з них для стилю Гейзе, а властиво для його теорії, це новеля «Ль’Аррабіята», в якій автор застосував успішно власну новелістичну «теорію сокола», базовану на відомій новелі Бокаччіо «Федеріґо з соколом». Суть цієї новелі, згл. її композиції в тому, що вона вводить несподіваний зворот в долі героя і щасливу (найчастіше) розв’язку, короткими, але багатими рисами зарисовує виразну сильветку героя і держиться єдиного, але можливо гострого конфлікту. Несподіваний зворот у долі героя і є тим «соколом», яким відзначається новеліст Гейзе від інших німецьких новелістів. На тому принципі побудовані всі його новелі. Гейзе дуже різьбив свої новелі, тому вони своєю структурою дуже прецизні й досконалі, викінчені до деталів”. (Богдан Романенчук)
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0