Спільна спадщина. Річ Посполита обох народів в польській і українській, історичній думці XIX i XX ст.: колективна монографія / за редакцією Віталія, Тельвака, Лідії Лазурко та Павла Сєрженґи. – Херсон: Видавничий дім, «Гельветика», 2019. – 380 с., У статті розглядаються оцінки в українській національній історіографії, Люблінської унії 1569 р. Такі оцінки залежали від суспільно-політичних завдань, які у, сфері ідеології мав вирішувати національно-визвольний рух, зокрема, її чільні діячі, які, представляли національно-демократичний (Михайло Грушевський) та консервативний, (В’ячеслав Липинський) напрями. Це відповідало й аналогічному ставленню польської, історіографії до Люблінської угоди. Польська суспільна думка та історіографія, намагалися мобілізувати українське населення теренів колишньої Речі Посполитої для, спільної боротьби за відновлення польської держави. Для цього в широкий загал, запускалася думка про федеративне значення угоди 1569 р. Натомість українські, історики на громадські діячі дивилися на Люблінські домовленості як подію, що заважає, українцям згуртуватися навколо здобуття культурної і політичної окремішності від, Польщі. Люблінська легенда в російській історіографії мала свій відповідник –, Переяславський міф 1654 р., Ключові слова: національно-визвольний рух, федеративна ідея, «Історія України-, Руси», «Шляхта на Україні», денаціоналізація, земельна аристократія, українська шляхта.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0