Мета й завдання дослідження. На основі історіографічних джерел та, документів, що стосуються суспільно-політичної діяльності чільних, представників української історіографічної думки з’ясувати, як суспільно-, політичні переконання цих осіб відбилися в концептуальних висновках їхньої, наукової творчості. Завданням дисертанта також було дослідження, інтелектуальної історії, національної ідеології, працю в цій царині, українських інтелектуалів кінця ХІХ – ХХ ст. У зв’язку з цим у дисертації, поставлено наступні завдання:, – З’ясувати стан наукової розробки теми, концептуальні основи та, фактологічні пріоритети історіографії, виявити та проаналізувати стан, джерельної бази, визначити методологічні засади дослідження., 8, – Проаналізувати українофільський етап національно-визвольного руху, та показати його інтелектуальні здобутки для розвитку українського, суспільства., – З’ясувати, якими рисами народницький націонал-демократичний, напрям, представлений В. Антоновичем і О. Кониським, відрізнявся від, українофільської ліберальної наддніпрянської історіографії та, суспільної думки, представленої передусім авторами журналу, «Киевская старина», знаковими фігурами якого були В. Науменко і, О. Лазаревський; проаналізувати українську суспільно-політичну, думку другої половини ХІХ ст.., – Проаналізувати ідеї автономізму-федералізму, окремішності в, українській суспільній думці другої половини ХІХ – початку ХХ, століття шляхом здійснення порівняльного аналізу та персональної, представленості (В. Антонович, М. Драгоманов, українські, консерватори: М. Славінський, П. Стебницький)., – Охарактеризувати національно-демократичний консервативний напрям, та його репрезентантів: Є. Чикаленка, В. Леонтовича., – Окреслити основні засади молодоукраїнського напряму: національно-, демократичного та соціал-демократичного центризму виразниками, якого були С.Єфремов і А.Жук; дослідити громадську діяльність, С.Єфремова на тлі всеукраїнського суспільного руху кінця ХІХ –, початку ХХ ст., з’ясувавши джерела формування суспільно-політичних, поглядів останнього; проаналізувати причини зародження та етапи, функціонування теоретичного напрямку в середовищі ортодоксальної, української соціал-демократії, який представляв А. Жук,, проаналізувавши становлення самостійницької ідеології в середовищі, УСДРП, в якому він відігравав провідну роль та узагальнити як, політична діяльність в рамках РУП-УСДРП відобразилася в його, науково-дослідній праці над написанням історичних нарисів з історії, визвольного руху в Україні початку ХХ ст., 9, – Охарактеризувати надпартійний гурток політиків та істориків-, концептуалістів, які склали ядро гурту Вільна Україна, що пропагував, будівництво не класового, а органічного багатостратифікованого, суспільства (1909-1912);, – Вивчити вплив ідеології В. Липинського на А. Жука, взаємини, останнього з політиками ортодоксального марксизму російського типу:, Л. Юркевичем, М. Поршем, а також молодоукраїнською групою, УСДРП та есерів: В. Степанківським, М. Залізняком, В. Кушніром;, – Запропонувати нову класифікацію українського історіографічного, процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. та визначити, які нові ментальні, установки в національному питанні виникли в другій половині ХІХ, століття і чим вони відрізнялися від староукраїнської свідомості еліти;, – Показати, яким чином інтелектуалами формувалася колективна, історична пам’ять, як ключовий чинник національної свідомості.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0