Палеографічно-орфографічна атрибуція українських кириличних уставних та півуставних кодексів кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст.

Гнатенко Л. А. Палеографічно-орфографічна атрибуція українських, кириличних уставних та півуставних кодексів кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст. –, Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за, спеціальністю 27.00.03 – Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство, (27 – Соціальні комунікації). – Національна бібліотека України імені В. I. Вернад-, ського, Національна академія наук України; Національна бібліотека України імені, В. I. Вернадського, Національна академія наук України. – Kиїв, 2017., Дисертація присвячена розв’язанню проблеми комплексної палеографічно-, орфографічної атрибуції української рукописної книги як напряму дослідження, середньовічної кириличної рукописної книги в контексті історії, теорії та практики, книгознавства. Розроблення методологічних питань палеографічно-орфографічного, напряму здійснено на засадах поєднання та розвитку атрибуційних методик таких, спеціальних історичних дисциплін як палеографія, кодикологія і кодикографія., Окреслений підхід застосовується вперше і сприяє розв’язанню багатьох складних, питань атрибуції рукописних книг, зокрема встановленню українського походження, кодексів. Він дозволяє впровадити нові методи дослідження рукописних книг,, встановити й суттєво розширити джерельну основу досліджень української, писемності й культури, розвиває засади наукового опису рукописної книги, уставного та півуставного письма., Об’єктом дослідження обрано комплекс датованих рукописних кодексів, найважливішого для історії і традиції української писемності й духовної культури, періоду кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст., написані на пергамені та папері, церковнослов’янською мовою української редакції і староукраїнською книжною, мовою, які зберігаються у книгосховищах України та інших країн. Орфограми цих, кодексів із палеографічно-орфографічними атрибуційними ознаками стали, предметом вивчення., 3, Метою дослідження є вирішення проблеми комплексної палеографічно-, орфографічної атрибуції української уставної та півуставної рукописної книги кінця, ХІІІ – початку ХVІІ ст., Розроблення основних методологічних засад палеографічно-орфографічного, напряму дослідження здійснено на історіографічній та джерельній базі, середньовічної української кириличної рукописної книги. У роботі проаналізовано, стан наукової розробки теми, наведено археографічні, палеографічні, кодикологічні, й бібліографічні відомості щодо залучених до дисертаційної роботи середньовічних, українських кириличних рукописних уставних та півуставних кодексів кінця ХІІІ –, початку ХVІІ ст. Здійснений аналіз історіографії кінця ХVIII – початку ХХІ ст. з, вивчення, наукового опису та публікації східнослов’янських, зокрема українських,, кириличних рукописних книг засвідчив, що проблема застосування орфографічних, ознак при здійсненні їх атрибуції не набула системного розв’язання., У дисертаційній праці вперше системно представлено основні теоретико-, методологічні і методичні засади палеографічно-орфографічного напряму, дослідження, застосовано як загальноприйняті, так і розроблені дисертанткою, принципи й методи, а також запропоновано використання низки нових термінів і, наукових понять. Подана методологія палеографічно-орфографічного напряму є, результатом конкретизації загальної методології відповідно до змісту палеографії, її, принципових положень і методів; вона ґрунтується на спостереженні за зовнішніми, ознаками письма при змінах орфограм за правилами еволюції або «революційним», шляхом, і передбачає визначення комплексу орфограм у палеографічно-, орфографічних буквених дублетних опозиціях, характерних для певного, хронологічного періоду розвитку староукраїнської книжної писемності., Запропоновано палеографічно-орфографічну атрибуцію української кириличної, рукописної книги здійснювати за основним палеографічним принципом проведення, атрибуції за зовнішніми ознаками письма (для даного напряму – за знаками письма в, орфограмах) у поєднанні з введеним дисертанткою принципом графічного, узгодження в палеографічно-орфографічних буквених дублетних опозиціях у, системах голосних, приголосних, при передачі йота; за місцем і позицією в слові,, 4, рядку та складі, і задіяти разом із основним палеографічним методом два нових, методи: метод виділення атрибуційних орфограм у буквених дублетних опозиціях, як палеографічних ознак, та метод кодифікації атрибуційних орфограм у формулах, палеографічно-орфографічних буквених дублетних опозицій, Обґрунтовано та впроваджено до наукового обігу низку нових термінів і, наукових понять: палеографічно-орфографічний напрям, палеографічно-, орфографічна атрибуція, атрибуційні орфограми, графічні буквені узгодження в, дублетних опозиціях, палеографічна формула буквених дублетних опозицій., Проаналізовано розвиток української кириличної книжної писемності у, слов’янському середньовічному історико-культурному і реформативно-, правописному контексті, від залучення та свідомого творчого використання, кодифікованих правописних реформ південнослов’янської книжної писемності, (т. зв. першого та другого південнослов’янського впливу – болгарської 1375 р. і, сербської [1405–1410 рр.] книжних реформ) до напрацювання на їхній основі та на, основі книжної писемної практики Київської Русі староукраїнського книжного узусу, і його кодифікації в «Грамматіки Славєнскиœ правилноє Сvнтаґма…», М. Смотрицького 1619 р. Доведено, що в українській середньовічній книжній, писемності розвиток і становлення графіко-орфографічної системи письма уставних, та півуставних рукописних книг здійснювалося еволюційним і «революційним», шляхом. Простежено функціонування основних буквених орфограм в орфографічній, системі уставних та півуставних книг кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст. на основі, графіко-орфографічних систем голосних, приголосних, передачі йота та вживання, буквених знаків ъ, ь і паєрика. Визначено основні критерії виявлення орфограм з, атрибуційними ознаками., Встановлено основні одинадцять груп атрибуційних палеографічно-орфогра-, фічних буквених дублетних опозицій писемної системи української кириличної, уставної та півуставної рукописної книги кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст., які, представлені на рівні графічного буквеного узгодження в хронологічних періодах та, в палеографічних формулах, подано методичні рекомендації для роботи з ними., 5, Розроблена методика проведення палеографічно-орфографічної атрибуції, української уставної та півуставної рукописної книги кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст., може бути використана при створенні електронних атрибуційних баз даних в, архівах, бібліотеках і музеях., Доведено значущість комплексного підходу із залученням орфографічних, даних при палеографічному й кодикологічному дослідженні та описуванні, кириличної рукописної книги на прикладі кодексів із фондів Інституту рукопису, Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, що репрезентують різні, періоди розвитку середньовічної української писемності: Лаврського Євангелія, апракос третьої чверті ХІV ст. (близько 1370 р.), Четьї Мінеї 1489 р. та, Пересопницького Євангелія 1556–1561 років. Підтверджено необхідність і дієвість, проведення палеографічно-орфографічної атрибуції при вивченні й описуванні, середньовічної української кириличної рукописної книги., Науково-теоретичне значення дисертації полягає в закладенні методологічних, підвалин для палеографічно-орфографічного напряму дослідження й опису, середньовічної кириличної рукописної книги, виробленні нових принципів і, методів, уведення до наукового обігу нових термінів. Теоретичним набутком роботи, є визначення основних критеріїв виявлення орфограм з атрибуційними ознаками у, буквених дублетних опозиціях при палеографічно-орфографічній атрибуції й, дослідженні українських кириличних рукописних книг – як уставних та півуставних, книг кінця ХІІІ – початку ХVІІ ст., так і книг, створених в інші хронологічні, періоди; укладання загальної палеографічно-орфографічної формули для буквених, дублетних опозицій та на її основі – похідних формул з атрибуційними, орфограмами в буквених дублетних опозиціях. Дослідження не тільки розширює, предмет палеографії та кодикології, але й поповнює новим теоретичним матеріалом, як історію української рукописної книги, так і загалом південно- та, східнослов’янської кириличної рукописної книги., Практичне значення дисертації полягає у застосуванні розробленої в, дослідженні комплексної методики проведення палеографічно-орфографічної, атрибуції української середньовічної кириличної рукописної книг в Інституті, 6, рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського при, палеографічному, кодикологічному та кодикографічному вивченні й описуванні, південно- та східнослов’янських кириличних рукописних книг ХІІ – початку, ХVІІ ст., які зберігаються у фондах його колекцій та зібрань. Дисертанткою, укладено та опубліковано фундаментальні наукові каталоги цього періоду та, написано низку статей, основні результати роботи представлено в монографії., Отримані результати сприятимуть виокремленню не локалізованих і не датованих, українських рукописних кириличних уставних та півуставних книг зі слов’янського, писемного спадку, які зберігаються в рукописних фондах установ України та інших, країн, а також у приватних колекціях, та включенню їх до Державного реєстру, національного культурного надбання України. Основні дані й положення роботи, можуть бути використані: при укладанні електронних каталогів та баз даних, кириличних рукописних книг у бібліотеках, архівах, музеях та наукових установах;, при підготовці книжних пам’яток до видання; при написанні праць і укладанні, підручників, методичних посібників, довідників і програм із палеографії,, кодикології, джерелознавства, історії кириличного письма, історії української, графіки й орфографії; у вузівських курсах, спецкурсах і семінарах., Ключові слова: українська кирилична рукописна книга, палеографічно-, орфографічний напрям дослідження, атрибуція, уставні та півуставні кодекси кінця, ХІІІ – початку ХVІІ ст., атрибуційні буквені орфограми, палеографічно-, орфографічні формули.