Стаття «Суспільно-політична позиція Григорія Голоскевича» // Леонід МогильнийОлеся Лященко

Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 2 (141). – 2019, Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в середовищі української інтелігенції сформувалася думка про особистий внесок, кожного для становлення своєї Батьківщини у сфері науки і культури. Одним із тих, хто відгукнувся на подібний не-, офіційний заклик, став Григорій Костянтинович Голоскевич. До 1917 р. він працював у петербурзькому видавництві, “Друкар”, потім, переїхавши у серпні 1917 р. до Києва, увійшов до складу Української Центральної Ради та вступив до, Української Партії Соціалістів-Федералістів на чолі з С. Єфремовим, підтримував Українську Народну Республіку у бо-, ротьбі проти більшовиків. У дослідженні проаналізовано еволюцію поглядів Г. Голоскевича протягом революційних, подій та боротьби за незалежність 1917–1920-х рр. Установлено його автономістські переконання, які він сприйняв у, результаті роботи з представниками української громади Петербурга та участі в українському національному русі., Поступово, як і більшість учасників українського національного руху, Г. Голоскевич прийшов до необхідності ство-, рення української держави, яка могла б остаточно розв’язати національні, соціальні, економічні та науково-освітні про-, блеми українського народу. Одним зі шляхів такого самоствердження стала наукова робота вченого в галузі мовознав-, ства. Прихованою сторінкою діяльності Г. Голоскевича стала його участь у підпільних антибільшовицьких об’єднан-, нях, зокрема Братстві Української Державності (БУД), яке прагнуло відновити УНР. Установлено, що учасники БУД, намагалися стати координаційним центром національного руху на території Київщини, засуджували більшовицьку по-, літику воєнного комунізму, з недовірою і обережністю ставилися до НЕПу й політики українізації. В українській і зару-, біжній історіографії тема дослідження до цього часу практично не розглядалася, тому питання суспільно-політичних, поглядів діячів українського національного руху є надзвичайно актуальним, зважаючи на те, що персоналії так званого, “другого плану в українському русі” майже не отримали наукового висвітлення., Ключові слова: Голоскевич Григорій, Українська Центральна Рада, Єфремов Сергій, Братство української державно-, сті, мовознавство.

Сподобалось читати? Постав свою оцінку

Кількість оцінок: 0 Середній рейтинг: 0