Мета дослідження полягає в тому, щоб комплексно дослідити український, літературний процес ХІХ ст. під кутом зору впливу на нього польського, позитивізму, з’ясувати, як позитивістські моделі перетворилися у художні, об’єкти з їх неповторною національною реальністю, естетичними законами і, свободою творення художніх образів, як вони генерують поетичну картину, світу. Для досягнення цієї мети треба виконати низку конкретних завдань:, – визначити світоглядно-філософське підґрунтя, загальний, культурологічний контекст польської та української літератур ХІХ століття та, тенденції позитивізму в літературно-критичних працях чільних представників;, – зіставити динаміку польської та української літератур ХІХ ст. і їх, типології в контексті абсорбції позитивістських ідей;, – схарактеризувати структуру, систематизувати особливості, феноменологічної парадигми етнокультурних художніх моделей літератури, польсько-українського лімінального простору;, – окреслити естетичну специфіку міметичного позитивізму з огляду на, особливий стан тодішнього соціуму, етносу, культури обох народів;, – виокремити в цьому контексті причини зародження в польській та, українській літературах моделей «нової людини», художніх прототипів і типів,, образів ідеальної емансипованої жінки та її антипода із соціального дна, що є,, по суті, трансформацією романтичного топосу;, – означити процес інтеграції позитивістських моделей у полікультурне тло, польсько-українського пограниччя, звернувши особливу увагу на новаторство, та типологічні характеристики дихотомії «свій – чужий» в польській та, українській літературах, асиміляції євреїв, образів поляків та українців.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0