Метою дослідження є вивчення і наукове осмислення ґенези та динаміки, змісту і практики втілення ідеї українського національного самовизначення в, кінці ХІХ – на початку ХХ століть як етапу в розвитку і реалізації напрацювань, української суспільно-політичної думки, а також для з’ясування значимості, 15, тогочасних ідейних здобутків і політичного досвіду для процесу націє- і, державотворення в Україні., Для досягнення мети вирішуються такі наукові завдання:, – визначити та опрацювати репрезентативний щодо мети дослідження, комплекс джерел;, – дослідити відображення ідеї українського національного, самовизначення в документах і суспільній практиці органів влади, політичних, партій і громадських організацій, політичних діячів і публіцистів, у наукових, працях;, – на основі аналізу та узагальнення історіографічного доробку, визначитися, які складові теми дослідження залишаються актуальними для, подальших наукових пошуків, потребують наукових узагальнень або й, ґрунтовних переосмислень;, – з’ясувати та розкрити зміст категорії „національне самовизначення” як, означення особливостей національного руху в Україні досліджуваного періоду;, – розкрити суть і змістовне наповнення ідеї національного, самовизначення в українській суспільно-політичній думці імперської доби та, роль вітчизняної інтелектуальної еліти в її утвердженні в суспільстві;, – охарактеризувати етнополітичні реалії в Російській імперії кінця ХІХ –, початку ХХ століть, дослідити місце мовно-культурної складової в, обґрунтуванні концепції „єдиної руської нації” самодержавною владою та, адептами її національної політики – з одного боку, та роль мовно-культурного, фактору в обстоюванні етнічно-національної ідентичності українців як антитези, з боку української національної інтелектуальної еліти;, – обґрунтувати органічний взаємозв’язок між рівнем національної, свідомості тогочасного українського суспільства, усвідомленням ним власного, національного інтересу і тими завданнями національної емансипації, вирішення, яких українська еліта національного спрямування вважала реально, здійсненними на тому чи іншому етапі суспільного розвитку;, 16, – з’ясувати причини, чому при визначенні правосуб’єктного статусу, України у складі Російської імперії українська політична еліта прагнула,, переважно, утвердження статусу автономії у спільній демократичній, федеративній державі, тривалий час не висуваючи, за невеликим винятком,, вимог державної самостійності;, – з’ясувати зміст та особливості трактування ідеї української соборності у, вітчизняній суспільно-політичній думці, порівняти ідею „всеукраїнськості”, як, її плекала національна інтелігенція кінця ХІХ – початку ХХ століть, із, сучасними завданнями суспільно-політичної консолідації українського, суспільства;, – розкрити розуміння феномену подвійної українсько-російської, ідентичності, як воно формувалося в українській суспільно-політичній думці, минулого і в сучасному суспільствознавстві;, – проаналізувати теоретичний доробок вітчизняних інтелектуалів,, спрямований на пошук способів гармонізації міжетнічних відносин на, українських теренах в контексті ідеї українського національного, самовизначення, та спроби втілення його в суспільну практику;, – у контексті процесів втрати Україною задекларованих щодо неї, суверенних прав та включення її до союзної держави – Союзу РСР, висвітлити, трансформації ідеї українського самовизначення, обумовлені реаліями, радянсько-більшовицької державності;, – з’ясувати суть та актуальність історичних уроків етнополітичного, досвіду минулого, які можуть бути корисними в етнонаціональній політиці, незалежної Української держави.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0