Стаття «Творення «пам’яті» про Хотин-1621 у київських церковних текстах і козацьких літописах XVII – початку XVIII ст.» // Тетяна Юріївна Григор'єва

Український історичний журнал. – 2022. – №1, Анотація. Мета статті – дослідити представлення козацької участі у Хотинській кампанії, 1621 р. у творах київських церковних авторів та козацьких літописців XVII – початку, XVIII ст., спираючись на методологію дискурс-аналізу. Наукова новизна. Київські, православні церковники, а пізніше козацькі літописці, які були творцями історичної пам’яті, про участь козацького війська у Хотинській війні 1621 р., цілком ориґінально представляли, цей сюжет порівняно з іншими річпосполитськими авторами. Так, на відміну від останніх,, вони зображували козацьке військо не помічниками, хай і доблесними, шляхетської армії на, чолі з великим литовським гетьманом Яном Каролем Ходкевичем, а чільними оборонцями, Хотина, єдино завдяки яким Річ Посполита встояла під натиском османського війська., Разом із тим, представлення «козацької звитяги» у цих творах змінювало свої змістові, акценти впродовж XVII ст. Висновки. Первинний сплеск у 1620-х рр. у текстах київських, церковних авторів, які підкреслювали православну ідентичність козаків, відбувся в контексті, боротьби за визнання королем висвяченої єрусалимським патріархом Феофаном у 1620 р., православної ієрархії. Після визнання її новим монархом Владиславом IV у 1632 р. сюжет, про Хотинську війну і про роль у ній запорозького козацтва загалом зник зі знакових, київських текстів аж до 1670-х рр. Відродження «пам’яті» про Хотинську війну відбулося, знову ж у колі церковних авторів (Ґалятовський, Софонович), котрі, утім, не спиралися, на тексти зразка 1620-х рр. Їхні мотиви уславлення козацької звитяги під Хотином були, іншими – протиставити гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного, «переможця турків»,, гетьманові П.Дорошенку, що визнав османську протекцію. Надалі саме текст Cофоновича, буде відрефлектований у козацьких літописах кінця XVII – початку XVIII ст. Слідом за, Софоновичем автори твердили, що вирішальну роль у відступі османського війська відіграли, нічні козацькі атаки – практика, сумнівна як на вояцькі звичаї, проте цілком достойна,, якщо звернутися до біблійних алюзій. Саме на цю домінуючу інтерпретативну рамку, орієнтуватиметься й С.Величко, попри те, що, прописуючи сюжет Хотинської кампанії,, фактографічно він спирався на тексти католицьких авторів., Ключові слова: Хотинська війна, київські церковні автори, козацькі літописи, історична, пам’ять.