Звичаєво-правова традиційна культура українців ХІХ – початку ХХ ст. // Марина Гримич

Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні основних рис звичаєво-, правової культури українців ХІХ – початку ХХ ст., Реалізація цієї мети вимагає розв’язання конкретних завдань:, – осмислити доробок дослідників, які займалися питаннями, пов’язаними, з народним звичаєм, проаналізувати тенденції у висвітленні важливих наукових, проблем, зокрема співвідношення звичаю і права, тяглості і гнучкості звичаєво-, правової традиції, а також увести в обіг сучасної науки їхні наукові позиції та, висновки;, – окреслити основні народно-правові уявлення українського селянина, ХІХ ст. щодо поняття власності та її форм; проаналізувавши народний, юридичний словник, співвіднести основні риси народної правосвідомості з, офіційним баченням права власності;, – простежити, в яких формах реалізувалися в ХІХ ст. подвірне та, общинне землеволодіння, як на українських теренах виявлялися окремі, колективні форми господарювання; визначити історичні форми народно-, правових уявлень про спільну власність та простежити, як вони позначилися на, сервітутних суперечках;, – на основі залучення нового джерельного матеріалу, зокрема рішень, волосних судів, громадських урядів тощо, зосередити увагу на звичаях, розподілу сімейної власності, спадкування; прояснити проблеми так званого, „жіночого права” у сфері правонаступництва і з’ясувати причини розвиненості, в українців інституту приймацтва;, – на прикладі договірно-зобов’язальних правовідносин виявити специфіку, шлюбних та інших сімейних угод, причини побутування окремих архаїчних, економічних звичаїв у побуті українського селянина ХІХ ст.;, 11, – продемонструвати історичність звичаєво-правової культури, зокрема,, простежити, як протягом ХІХ – початку ХХ ст. вона змінювалася під впливом, соціально-економічних та законодавчих змін, як позначилися на ній аграрні, реформи 1848, 1861, 1866 років; з’ясувати регіональний аспект звичаєво-, правової традиційної культури, зокрема, як в окремих місцевостях України, що, перебували в межах різних держав та чинного законодавства модифікувалися, народно-правові звичаї, визначити, які риси української звичаєво-правової, економічної традиції є загальними, а які – локальними;, – узагальнити особливості функціонування звичаєво-правової, традиційної культури українців.