Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є, дискурс-аналіз реалістичного напряму в драматургії та сценічному мистецтві, України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Здійснення поставленої мети, обумовило розв’язання наступних завдань:, – представити історичний поступ реалістичного стилю в українській, драматургії і театрі;, – довести художню специфіку українського інваріанту «великого» стилю, реалізму у зіставленні з інонаціональними варіантами;, – дослідити конкретний етап еволюції стилю реалізма (1880-ті – 1910-ті) в, європейській і російській художній культурі та науковій і критичній, думці, впродовж якого унаочнився європейський порядок дискурсу, реалізма;, – сформулювати український порядок реалістичного дискурсу;, – систематизувати масив емпіричного матеріалу щодо драматургічного, дискурсу українського реалізму кінця ХІХ – початку ХХ століття;, – виявити феноменологічні особливості українського драматургічного, натуралізму, неореалізму, неоромантизму, символізму;, – проаналізувати сценічні втілення української «нової» драми та, унаочнити різницю підходів до неї українських режисерів початку, ХХ століття;, – представити платформу «народного театру» І. Франка та розглянути її, відбиття у його драматургії та у виставах українських труп за нею;, – проаналізувати «новоромантичну» концепцію Лесі Українки і, сформовану поетесою «драму ідей» як елемент реалістичного дискурсу, початку ХХ століття;, – розглянути своєрідність драматургічного неореалізму В. Винниченка, початку ХХ століття та визначити зміни художнього обличчя, тогочасного українського театру у сценічних відбитках його п’єс;, – аргументувати панівний статус реалізму в українській драматургії та, театрі кінця ХІХ – початку ХХ століття;, – зв’язати зазначений і наступний – соцреалістичний – етапи дискурсу, реалізма в українській художній культурі ХХ століття.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0