Метою дослідження є з’ясування комунікативно-когнітивних особливостей староукраїнського проповідницького дискурсу XVII ст., Для реалізації визначеної мети в дисертації були поставлені такі завдання:, – обґрунтувати наукові засади, перспективність і доцільність застосування, дискурсивного підходу для комплексного дослідження давніх текстів української, мови, необхідність розбудови історичної дискурсології;, – визначити проповідь як різновид інституційного релігійного дискурсу, в, якому реалізуються відповідні мовленнєві стратегії і тактики впливу, засоби, досягнення інтерактивності;, – зʼясувати ступінь дослідження проповіді староукраїнського часу в історичній, лінгвістиці, схарактеризувати діахронічні виміри проповіді, розкрити казання як, нову дискурсивну практику в XVII ст.;, – проаналізувати дискурсивну зумовленість староукраїнських святкових,, воєнних і погребальних казань (проповідей) XVII ст.;, – схарактеризувати дифузність проповідницького й агіографічного дискурсів,, вмотивувати зміни в рукописних казаннях;, – розкрити особливості реалізації репрезентативних категорій (дейксису,, оптативності, метадискурсу) для висвітлення комунікативно-когнітивних домінант, староукраїнського проповідницького дискурсу XVII ст.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0