Борис Олійник, безперечно, один з найбільших постів другої половини двадцятого століття. Дивовижний чародій інтимної лірики, соціальної поезії і видатний майстер поеми — він створив свій неповторний поетичний світ максимально чистих, високих почуттів і глибокої філософії, чітко означений ритмічним контуром, самобутньою мелодикою і оригінальним словниковим ландшафом. Олійник, мабуть, єдиний із сучасних постів, кого можна впізнати з одного-двох рядків. Мені думається, що в третьому тисячолітті з нашої півсотні літ лишиться двоє поетичних імен: Ліна Костенко і Борис Олійник. Але це лише моя думка і дай Бог, щоб я помилився, а нове тисячоліття було до нас уважнішим та покладливішим., На його творчу зав’язь і розквіт випав найкращий час двадцятого століття. Пост прийшов у літературу в шістдесятих, коли по жорстокому сталінському режиму завесніло хрущовське потепління і суспільство спраглими грудьми жадало нового духу, нового слова, даючи волю справжньому талантові, надихаючи його на великий творчий злет і підносячи той злет, як свою виболілу жагу сміливого, вільного, високого і прекрасного., [… Шевченко М., післяслово із книги]
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0