Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 4 (139). – 2018, Автор статті доводить, що в добу революційних потрясінь першої третини ХХ ст. втрата традиційної релігій-, ності українського селянства відбувалася під впливом загальної суспільної модернізації. Цей висновок зроблено на, тлі аналізу сучасних дослідницьких практик, які поширені в українській та почасти зарубіжній історіографії. Одна з, перспектив такого типу досліджень полягає в їхній оптимізації, залежно від можливостей і конкретних завдань, які, стоять перед істориком. Таким завданням є потреба з’ясування релігійності як чинника складних еволюційних проце-, сів, що видимо “виходили за межі” традиційних вірувань. Копіткий аналіз цієї проблеми засвідчує, що саме модерна, трансформація (модернізація) суспільства чи не вперше в історії серйозно підважила усталену століття-, ми / тисячоліттями релігійність. Відбувалося це не випадково, бо на цьому історичному відтинку руйнування зазна-, вала сама свідомість людини, уточнимо – людини аграрного (традиційного) суспільства. Переживаючи певний психо-, логічний стрес, вона вимушено змінювала свій внутрішній світ, адаптуючи його до нових реалій. Водночас релігій-, ність “не залишала” людину безповоротно, а помітно впливала на сам трансформаційний процес. Результатом та-, кої взаємодії була поява “нової” людини (колгоспника), яка мала модифікований тип релігійності, як правило – у вигля-, ді помітних “вкраплень” атеїстичних поглядів на тлі “забування Бога”., Ключові слова: селяни, Наддніпрянщина, релігія, свідомість, побожність, революція.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0