Поезія Р. Офіцинського вписується в широкий культурний простір. Проекції від його віршів, мініатюр чи розгорнутих рефлексій можна проводити не тільки на раннього П. Тичину й Б.-І. Антонича, а й шістдесятників І. Драча, М. Вінграновського, поетів пізнішого призову Б. Іллі, В. Герасим’юка аж до молодих представників доби постмодерну. І все ж його поетичний світ не постав перед читачем конгломератом різностильових складників, а сприймається в живій динаміці від першої книжки “Нашестя ангелів” (1993), через історіософську скондесованість збірки “Ураган тисячоліть” (1997) до нової книжки “Ідеологія повстань”.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0