З покоління в покоління протягом тисячоліть народ шліфував одну з найпродуктивніших форм спілкування — товариські бесіди. За своєю структурою товариська бесіда — це «барвиста мозаїка довших або коротших оповідань… Зв’язок тих оповідань не раз зовсім припадковий,— говорив І. Франко,— але зате кожне оповідання звичайно має фактичну основу, отже, оповідач в міру свого таланту передає його так живо і барвисто, як лише може» Народні оповідання — образні оповіді та розповіді про найрізноманітніші події та випадки із біжучого життя, що ведуться здебільшого від імені першої особи, учасника або очевидця цих подій,— зафіксовані уже найдавнішими писемними пам’ятками — літописами періоду Київської Русі. Зустрічаємо їх у записах мандрівників, у актових книгах, судових протоколах та інших документах пізнього середньовіччя та нової доби. Об’єктом зацікавлень вітчизняного народознавства усні оповідання стали понад півтора століття тому — спочатку як джерело пізнання світогляду народу, його історії, мови, психології, а з середини XIX ст.— як явище художньої творчості народу.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0