Лебедівна О. Я. Розвиток праслов’янської тенденції до внутріскладової гармонії в, криворівнянській говірці гуцульського говору. – Кваліфікаційна наукова праця на, правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 03, «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія». – Національний університет, «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023., У дисертаційній роботі розглянуто праслов’янську тенденцію до внутріскладової, гармонії у зв’язку з окремими фонологічними явищами в криворівнянській говірці, гуцульського говору української мови. Поняття внутріскладова гармонія вперше, проінтерпретовано в стосунку до фонологічної ознаки бемольності (огублення), голосного на зовнішньому (поверхневому; синхронному) рівні репрезентації; на, внутрішньому (глибинному; абстрактне уявлення про звук) рівні розрізнювальною, ознакою голосного в праслов’янській мові була дієзність. Внутріскладову гармонію, потрактовано як фонологічне обмеження – один із об’єктів фонології, що є частиною, граматики мовця. Після остаточного закріплення фонологічної опозиції за м’якістю в, різних позиціях із занепадом єрів дієзність як розрізнювальна ознака приголосних і, бемольність як розрізнювальна ознака голосних перейшли з рівня зовнішньої, репрезентації на рівень внутрішньої репрезентації для тих південноукраїнських, діалектів, що стали основою для криворівнянської говірки. Аналіз обмеження за, тенденцією до внутріскладової гармонії в праслов’янську, прото-, давньо-, середньо- та, сучасну українську добу, зокрема на матеріалі криворівнянської говірки показує, що, слов’яно-алтайські контакти не могли стати першопричиною появи цього обмеження в, мові, адже, як вдалося припустити, під впливом обмеження за тенденцією до, внутріскладової гармонії відбулася зміна *ē > *eā, або праслов’янський переголос, (орієнтовно VII ст. до н.е.). Архаїчна тенденція до внутріскладової гармонії, що не, залежить від наголосу, яскраво проявлена пізніше в криворівнянській говірці., Фонологічну систему криворівнянської говірки, чиї акустичні дані зібрано, впродовж 2019 і 2022 років й опрацьовано в програмі «Praat», розглянуто головно з, 2, погляду діахронії. Проаналізовано, зокрема, метричні книги 1775–1944 церкви Різдва, Пресвятої Богородиці с. Криворівні, записані в цій місцевості етнографічні тексти та, написані говіркою твори початку ХХ–ХХІ ст. Звернуто пильну увагу на кілька, типологічно релевантних фонологічних явищ мікросистеми говірки, які стали, результатом дії внутріскладової гармонії, а саме: діалектний переголос ’а > і, четверту, палаталізацію велярних, зміну етимологічного *o перед складом зі зредукованим єром,, збереження м’якої артикуляції псл. *r’ (розглянуто також причини її цілковитого, усунення перед суфіксом -uk- із 1871 року в метриках, якщо не зважати на поодиноку, форму з м’яким r’ за 1923 рік). Для встановлення хронології та територіальних, особливостей деяких мовних явищ залучено молдавські грамоти ХІV–XV ст. і, «гарвардський» Псалтир ХІІ ст., У цій праці вперше висловлено думку про брак морфологізації а > i у, криворівнянській говірці, а отже, про зв’язок континуантів е, ɪ, і з фонемою /а/ в, синхронії. Нову інтерпретацію запропоновано для переходу *o > крив. ɪ, і перед, складом із редукованим, зокрема зазначено, що до появи цих змін спричинилася, четверта палаталізація велярних, а криворівнянські рефлекси *o входять до складу, фонем /о/ та /і/ відповідно. Збереження м’якого рефлекса *r’ вперше пояснено, процесами, активними в мікросистемі говірки, а давніший перехід [ʉ] > [i] після, велярного пояснено хибним рішенням щодо пом’якшених лабіальних, що поділяли з, велярними задню артикуляцію відповідно до роботи язика., Ключові слова: історія української мови, фонетика, гуцульська говірка,, внутріскладова гармонія, палаталізація, діалектний переголос, морфологізація, іменник,, флексія, давньо- і староукраїнські писемні пам’ятки, метричні книги, власні назви,, мовна норма.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0