Український історичний журнал. – 2018. – №4, Аналізується обґрунтування Р.Конквестом і Р.Лемкіним Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду українського народу. У центрі уваги перебуває й арґумент опонента Р.Конквеста – англійського економіста А.Ноува, який заявив, що «сталінський удар» радше спрямовувався проти селян, серед яких було багато українців, аніж проти українців, серед яких було багато селян. Такий арґумент не дозволяв ідентифікувати Голодомор із критеріями Конвенції ООН від 9 грудня 1948 р. «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». На підставі аналізу історичних джерел, виявлених дослідниками в останні десятиліття, автор доходить висновку, що цей «удар» усе ж мав за ціль українців, серед яких було багато селян, а не селян, серед яких було багато українців. Доводиться, що суперечливість концепцій Р.Конквеста (терор голодом) і Р.Лемкіна (нищення української інтеліґенції – мозку нації, духівництва – душі нації та хліборобів – хранителів національного духу) – суто зовнішня. У головному обидві концепції узгоджуються між собою й мають бути використаними для відтворення реальної картини Голодомору як геноциду українського народу.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0