Військово-науковий вісник. – 2024. – №41., Стаття присвячена аналізу еволюції армійської авіації Італії останнього десятиліття ХХ ст. на початку ХХІ ст. З точки зору організаційної структури у досліджуваний період відбувався поступовий перехід від децентралізованої до централізованої організації зі скороченням кількості дрібних підрозділів і зведенням їх у полки. Загальновійськові частини і з’єднання при цьому позбулись своїх авіаційних компонентів. Це дозволило оптимізувати використання армійської авіації за умов суттєвого скорочення її чисельності. До основних зрушень в технічному аспекті слід віднести три досягнення: 1) взяття на озброєння ударного гелікоптера А-129 «Мангуста», що означало появу такого класу техніки в армійській авіації Італії; 2) часткову заміну застарілих багатоцільових гелікоптерів новими UH-90A; 3) заміну важких транспортних гелікоптерів СН-47С новими ICH-47F. При цьому навіть з урахуванням цих поставок частка сучасної техніки в гелікоптерному парку армійської авіації станом на 2021 р. становила лише трохи більше половини. У досліджуваний період армійська авіація Сухопутних військ Італії брала активну участь у миротворчих і бойових операціях за межами країни. Проведення їх мало свою специфіку в різні часові проміжки. Для 90-х років ХХ ст. характерними були відносно нетривалі операції (наприклад, у Сомалі). Деякі з них характеризувались залученням достатньо значних сил (операція «Альба Нео» в Албанії). У ХХІ ст. армійська авіація була ангажована у дві тривалі операції (в Іраку та Афганістані), які, до того ж, проводились в складних природно-кліматичних умовах.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0