У статті проаналізовано лексеми на позначення осіб за словотвірними особливостями, семантикою, походженням, уживаністю, стилістичним навантаженням і функціями. З’ясовано, що найпродуктивнішими є словотвірні моделі з формантами -ник і -ар. Деривати з суфіксом -ник представлені десятьма словотвірними моделями, з суфіксом -ар – трьома. Мотиватором похідних утворень є переважно іменники, рідше – дієслова. Здійснено семантичну класифікацію аналізованих лексем, у межах якої виокремлено тематичні та лексикосемантичні групи. Описано лексику з погляду її вживання, зокрема досліджено різновиди архаїзмів та історизми. За походженням виокремлено праслов’янські й запозичені (з польської, німецької, грецької, латинської, єврейської мов) лексеми. Виявлено лексеми, що не належать до літературної мови: діалектизми, арготизми, вульгаризми, лайливі слова, а також негативно конотовані лексеми (зневажливі та іронічні)., Лонська Л. І. Класифікація лексем на позначення осіб (на матеріалі «Зведеного словничка пояснення слів з видань творів Івана Франка») // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки. – 2016. – №257. – С. 74-82.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0