Кінець ХХ століття і кінець епохи модерну

Двадцяте століття було століттям Америки. Незадовго до цього хронологічного начала народ Америки та його політики вирішили, що Сполучені Штати мають стати світовою державою. Вони вже не могли задовольнятися тим, що є найвеличнішою з країн Америки. У 1898 році Сполучені штати завоювали Кубу та Пуерто-Рико і скочили через Тихий океан, Це була віддалена прелюдія до Першої світової війни, але тим не менше прелюдія. У 1917 році Сполучені Штати в союзі з Британією та Францією вступили в Першу світову війну і допомогли розгромити Німеччину. Менш ніж через двадцять п’ять років Сполучені Штати в союзі з Британією та Росією вступили у Другу світову війну і надали допомогу у розгромі нацистської Німеччини, водночас майже самотужки подолавши Японію. У 1945-ому році американський прапор, що майорів над американськими військовими кораблями, панував над морями від Токійського заливу до Босфору. Згодом почалася конфронтація з Росією щодо трофеїв Другої світової війни. Лідери Америки та Росії відчували необхідність пом’якшення такої конфронтації, аж поки у 1980-х росіяни вирішили відмовитися від неї зовсім, віддавши свої европейські завоювання., Двадцяте століття було століттям Америки не тільки через потугу Сполучених Штатів, а також через надмірний вплив та престиж всього американського. Американський долар став універсальним стандартом валюти у цілому світі. Велика кількість найцінніших предметів европейського мистецтва та більшість великих европейських художників переїхали через Атлантику до Сполучених Штатів. Американські університети стали глобальними дослідницькими та навчальними центрами. Американські звичаї, американська практика, американська музика і американська популярна культура стали зразками для наслідування в окремих куточках світу. Ще у 1925-му році мільйони людей в Европі знали імена і лиця американських кінозірок, не знаючи при цьому імени власного прем’єр-міністра. Багато що збереглося і до сьогодні. Хоча більшість з даних впливів – сили, престижу, присутности – припинилися. Здається, що двадцять перше століття не буде століттям Америки. У такій перспективі немає нічого загрозливого, я маю на увазі – для американців. Загрозливим є те, що кінець двадцятого століття, кінець американського століття є невід’ємною складовою кінця епохи модерну загалом.