Мовознавство, 2007, № 2, Стосовно походження назви тиква, яка поширена в різних групах слов’янських мов, у сучасному, мовознавстві сформувалися дві основні версії: 1) псл. *tyky, -w e пояснюється у, зв’язку з гр. σίκος, σίκοος «огірок»; 2) псл. *tyky зводиться до *tykati «штовхати; вдаряти;, встромляти; торкнутися». Перша етимологія набула більшого поширення, але залишається, досить вразливою з формально-фонетичного погляду. Друга переконливіша з формального, боку, але не знайшла надійного семантичного обґрунтування, через що рідше береться до уваги, фахівцями. У статті аргументується автохтонне походження назви тиква у зв’язку з псл., *tykati, для чого залучаються нові діалектні, ономастичні та культурологічні свідчення з української, та інших слов’янських мов., Ключові слова: тиква, тикати, назва, праслов’янський, походження, етимологія.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0