Становлення та розвиток пенітенціарної системи на Волині та в Галичині у 1918‒1939 роках

Разиграєв О.В. Становлення та розвиток пенітенціарної системи на Волині та в Галичині у 1918‒1939 роках. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальностями 07.00.01 «Історія України», 07.00.02 «Всесвітня історія». – Волинський національний університет імені Лесі України Міністерства освіти і науки України, Луцьк, 2022., Дисертація присвячена становленню та розвитку пенітенціарної системи на Волині та в Галичині у 1918‒1939 рр. Дослідження функціонування пенітенціарної системи у згаданому регіоні актуалізується не лише через невивченість теми вітчизняною та закордонною історіографією, а й можливістю реалізувати поставлену мету через підготовку роботи на порубіжжі таких назрілих для сучасної соціогуманітаристики субдисциплінарних напрямів, як регіональна історія, соціальна історія та історія права. Донині такі маргінальні групи соціуму міжвоєнної Волині та Галичини, як злодії та в’язні мало привертали увагу дослідників. Аналогічна ситуація простежується з аналізом їхнього повсякденного життя., Вивчення історії функціонування польської пенітенціарної системи на теренах Волині та Галичини є актуальним і з огляду на те, що дає можливість зіставити набутий нею досвід з реаліями діяльності та завданнями кримінально-виконавчих систем різних держав, у тому числі й України. Доцільність звернення до теми визначається також тим, що її розробка сприяє введенню до наукового обігу чималої кількості маловідомих матеріалів, які висвітлюють не тільки історію становлення, організацію та функціонування пенітенціарної системи на Волині та в Галичині, а й тогочасну суспільно-політичну, соціально-економічну та національно-релігійну ситуацію в регіоні., Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор дисертації комплексно дослідив, осмислив й оцінив становлення та розвиток пенітенціарної системи на Волині та Східній Галичині в 1918‒1939 рр., зокрема вперше у вітчизняній історичній науці:, • ввів до наукового обігу значний пласт раніше не відомих та малознаних документів із фондів архівних установ України, Польщі, Литви та Білорусі, які уможливлюють цілісне представлення функціонування кримінально-виконавчої системи на території Волинського, Львівського, Станіславівського та Тернопільського воєводств Другої Речі Посполитої;, • висвітлив генезис та організацію пенітенціарної системи в Другій Речі Посполитій і в цьому контексті показав інтеграційні процеси в державі, яка намагалася об’єднати розрізнені (юридично, економічно, ментально тощо) землі, котрі належали до Російської, Австро-Угорської та Німецької імперій, у цілісний державно-політичний організм;, • схарактеризував різні види та типи в’язниць, їхній кадровий потенціал, а також розкрив процес перебування в’язнів у пенітенціарних установах Другої Речі Посполитої ‒ від потрапляння в тюрму до звільнення;, • простежив становлення кримінально-виконавчої системи на Волині та в Галичині, яке відбувалося в контексті польсько-української та польськобільшовицької воєн і складної повоєнної відбудови;, • дослідив організацію та особовий склад пенітенціарної системи на Волині та в Галичині, що дало змогу, з одного боку, показати регіональний вимір об’єднавчих процесів у міжвоєнній Польщі, з другого – локальний опір таким тенденціям;, • з’ясував чисельність в’язнів у тюрмах Волині та Галичини, а також окремі елементи їхнього повсякденного життя: умови утримання, харчування, медичного забезпечення, трудової діяльності, культурноосвітнього та релігійного життя;, • розкрив причини девіантної поведінки в’язнів та перебіг таких форм протесту проти пенітенціарної адміністрації, як голодування, бунти та втечі;, • зробив спробу реконструювати внутрішньотюремні середовища ув’язнених, а також проаналізував перебування в’язнів із Волині та Галичини в тюрмах інших регіонів Польщі;, • простежив діяльність громадських і політичних організацій щодо підтримки в’язнів Волині та Галичини й захисту їхніх прав., Уточнено: концептуальні підходи щодо трактування «кримінальних» та «політичних» в’язнів; вплив світової економічної кризи 1929‒1935 рр. та зміцнення авторитарного режиму Ю.Пілсудського на зростання кількості в’язнів; відомості про функціонування окремих пенітенціарних установ на Волині та в Галичині., Подальшого розвитку в дисертації набули питання про: національну та релігійну політику польських урядів на Волині та в Галичині; діяльність нелегального політичного сектору в Другій Речі Посполитій; харитативні практики окремих громадських, політичних та релігійних діячів щодо ув’язнених., Становлення та утвердження польської пенітенціарної системи на Волині та в Галичині тривало упродовж 1918–1923 років. Серед регіональних особливостей цього процесу можемо виокремити складну військовополітичну ситуацію, а саме: події польсько-української та польськобільшовицької воєн, непросте розв’язання «українського питання» на міжнародній арені, національну та релігійну політику урядів Польщі, яка зумовлювала поступове видалення з корпусу службовців пенітенціарної системи представників непольської національності; непрості (ре)евакуаційні процеси та проблеми обміну в’язнями тощо., На теренах Волині та Галичини розміщувалися пенітенціарні установи різних типів та класів, які мали здебільшого карно-слідчий характер. Волинські в’язниці, з огляду на іншу модель організації пенітенціарної системи, значно поступалися у чисельності галицьким тюремним установам. Архітектурною особливістю більшості тюрем Галичини була їх локалізація в спільному комплексі з судовими приміщеннями, що зумовлювалося австрійською правовою традицією., Корпус тюремних службовців Волині та Галичини в абсолютній більшості складали поляки римо-католицького віросповідання. Зазвичай ці особи мали попередній досвід військової або правоохоронної служби. Багато з них продовжували службу, розпочату ще в пенітенціарній системі АвстроУгорської (рідше – Російської) імперії., Щоденне життя в’язнів мало регламентований та унормований характер. Ув’язнені часто нарікали на неякісне та недостатнє харчування. Під час перебування в пенітенціарних закладах вони нерідко хворіли, а отже зверталися за медичною допомогою. Інтегральний елемент щоденного життя в’язня становила праця. Ув’язнені могли виконувати різні види робіт як у тюрмі, так і за її межами. Для окремих засуджених відбування покарання було доброю нагодою опанувати грамоту, здобути базову освіту або поглибити релігійні знання. Перебуваючи у пенітенціарних установах, в’язні часто порушували внутрішньотюремний режим. Бунти, голодування та втечі належали до найбільш радикальних проявів цього явища. В тюрмах в’язні творили власні замкнені середовища – «комуни» («общини»). Такі утворення мали чітку ієрархію та регламентовані правила поведінки. Очільники цих груп були уповноважені репрезентувати своїх співкамерників у взаєминах з тюремною владою. Політв’язні теж творили у в’язницях свої внутрішні групи й намагалися не полишати політичної діяльності навіть за тюремними мурами. Особи, котрі походили з Волині та Галичини, могли перебувати у в’язницях й поза межами рідного краю. Найчастіше це відбувалося через вчинення злочину та проведення слідчих дій в іншому воєводстві, необхідність підбору карного закладу згідно із судовою ухвалою, переповнення локальних пенітенціарних установ та ін., Вагома роль у матеріальній та правовій підтримці в’язнів належала громадському й політичному секторам, зокрема філіям організації «Патронат», які надавала моральну та матеріальну підтримку особам, котрі з різних причин перебували у закладах виконання покарань, а також членам їхніх родин. Ліворадикальним в’язням допомагала Міжнародна організація допомоги борцям революції, Комітет допомоги політичним в’язням у Східній Галичині (Краєвий комітет допомоги революційному рухові в Східній Галичині) тощо. У другій половині 20-х років у досліджуваному регіоні простежується діяльність Міжпартійного секретаріату боротьби за амністію політичних в’язнів. Дієву юридичну та матеріальну підтримку в’язням надавали також численні громадські та політичні організації, як-от Ліга захисту прав людини і громадянина, Комітет допомоги українським політв’язням (Український добродійний комітет), а також чимало політиків, адвокатів, громадських активістів, інших осіб., Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертації факти, висновки й узагальнення можуть бути використані під час висвітлення питань політичного та суспільного життя Волині та Галичини міжвоєнного періоду, створення навчальних посібників, узагальнювальних та спеціальних праць з історії України та Польщі., Дослідження буде корисним під час викладання й вивчення загальних і спеціальних курсів із новітньої історії України, всесвітньої історії, історії держави і права. Оприлюднені в дисертації джерела можуть стати складовою частиною збірника документів з історії України й Польщі міжвоєнного періоду., Узагальнений досвід функціонування пенітенціарної системи на Волині та Галичині впродовж 1918‒1939 рр. може зацікавити службовців органів юстиції незалежної України не лише з історичного, а й практичного погляду., Ключові слова: Волинь, Галичина, Польща, пенітенціарна система, тюрма, в’язень, становлення, розвиток.