Децентралізація публічної влади в правовій теорії та державотворчій практиці

Ременяк О. В. Децентралізація публічної влади в правовій теорії та, державотворчій практиці – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за, спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і, правових учень». – Національний університет «Львівська політехніка»,, Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2019., Дисертація є комплексним теоретичним дослідженням децентралізації, публічної влади в правовій теорії та державотворчій практиці., У роботі проаналізовано ґенезу ідеї децентралізації в світовій політико-, правовій думці та державотворчій практиці. Досліджено сутність, децентралізації та особливості її визначення в теорії держави та права., З’ясовано історіографію та методологію дослідження децентралізації публічної, влади., У дисертації, на основі досвіду європейських демократій, узагальнено, основні сучасні концепції децентралізації влади. Визначено особливості та, моделі децентралізації публічної влади в унітарній державі, а також, співвідношення явищ децентралізації та федералізації. Проаналізовано вплив, глобалізації як правового явища на децентралізацію публічної влади в державі., Автором узагальнено особливості децентралізації влади в умовах, демократичної трансформації. Комплексно проаналізовано нормативно-правову, базу реформи децентралізації в Україні та процес реформування місцевого, самоврядування як напрям децентралізації публічної влади. Вказано на, проблеми проведення конституційної реформи щодо децентралізації влади в, Україні та можливості удосконалення процесу передачі функцій і повноважень, від центральних органів влади до місцевих., Визначено, що принцип децентралізації як основоположний для, конституційної держави було запроваджено у кілька етапів. Першим етапом, було прийняття окремих законодавчих актів щодо децентралізації у кінці XIX 3, та в першій половині ХХ століття. Другим етапом можна вважати період з, кінця Другої світової війни і до початку ХХІ ст., який ознаменувався рядом, конституційних змін та закріпленням у конституціях та законодавстві багатьох, держав поняття децентралізації. Третім етапом є початок ХХІ століття, який, супроводжується продовженням реформ з децентралізації влади у багатьох, країнах., Встановлено, що децентралізація публічної влади є дієвим механізмом, організації публічної влади в демократичній правовій державі, що реалізується, в процесі проведення державою конституційної реформи, спрямованої на, передачу владних повноважень (прав та обов’язків, матеріальних та, інтелектуальних ресурсів) від центральних органів влади до місцевих в межах, встановлених законодавством, з урахуванням необхідності ефективної, взаємодії між ними та інститутами громадянського суспільства., Децентралізація може здійснюватися в політичному, адміністративному та, фінансовому напрямах., Залежно від різновидів публічної влади, виокремлено основних суб’єктів, децентралізації публічної влади. Ними є: по-перше, територіальні органи і, державного, і регіонального, й локального рівнів. По-друге, територіальні, органи муніципальної влади і регіонального, і локального рівня. По-третє,, територіальні громади, що за своєю сутністю є об’єднаннями всіх громадян, певної адміністративно-територіальної одиниці (села, селища, міста, району в, місті), що можуть простою більшістю від свого складу на основі загальних, зборів згідно з конституційними приписами вирішувати питання щодо своєї, спільної, неподільної власності. По-четверте, органи самоорганізації населення,, що є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст,, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення і за своєю, суттю є представницькими органами, що створюються жителями, які на, законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин., По-п’яте, громадські об’єднання або громадські організації, які з одного боку, представляють інтереси своїх членів, а з іншого виконують публічні функції 4, незалежно від їх спрямування (релігійного, соціального, професійного). По-, шосте, міжнародна спільнота, тобто міжнародні організації, спілки, об’єднання,, що представляють наднаціональні інтереси, визначаючи у міжнародних, договорах основні постулати децентралізації влади., Підкреслено, що модель децентралізації публічної влади залежить від, таких критеріїв: державний устрій країни, адміністративно-територіальний, поділ країни, правова система, організація державної влади, нормативне, забезпечення, розвиток громадянського суспільства, історія державності,, народні традиції та звичаї та ін. Водночас, обрана модель децентралізації, публічної влади є підґрунтям для становлення та розвитку ефективної системи, місцевого врядування., Залежно від особливостей децентралізації, її правових, організаційних, засад та суб’єктів виокремлено п’ять типових моделей децентралізації, публічної влади в унітарних державах. Це, зокрема, регіональна модель, децентралізації публічної влади; муніципальна модель децентралізації, публічної влади; кооперативна модель децентралізації публічної влади;, деволюційна модель децентралізації публічної влади; децентралізаційна модель, балансу публічної влади. Зауважено, що чітко визначених рис тієї чи іншої, моделі децентралізації публічної влади визначити неможливо, вони можуть, перебувати у синергійному поєднанні та взаємодоповненні., З’ясовано, що федералізація ґрунтується на певній політико-правовій, ідеології та є засадою переходу до федеративного національно-територіального, устрою країни. При цьому, децентралізація стосується лише управлінських, повноважень виконавчої влади, в той час як федералізація охоплює також і, законодавчу владу в державі., Визначено, що сьогодні децентралізація є найдієвішим принципом, розвитку України в умовах глобалізму, враховуючи історичні, національно-, етнічні, адміністративно-територіальні, політико-правові та право-, державотворчі чинники. 5, З’ясовано, що децентралізацію в умовах глобалізації слід розглядати в, кількох аспектах: як один з пріоритетних принципів організації та, функціонування публічної влади; як стратегічний напрям сучасної державної, політики; як вагомий критерій у здійсненні усіх галузевих реформ; як, децентралізацію державного та місцевого законодавства., Вказано, що децентралізація публічної влади в умовах глобалізму, повинна охоплювати і формально-юридичний, і матеріальний аспекти., Формально-юридичний аспект наповнює децентралізацію публічної влади, концептуальними, стратегічними, змістовними, засадницькими, легітимними та, іншими компонентами. Водночас, матеріальний аспект характеризує способи,, засоби та механізми реалізації процесу децентралізації публічної влади з, урахуванням етнонаціональних, економічних, політичних та мультикультурних, особливостей розвитку української державності та громадянського суспільства,, зокрема., Зауважено, що децентралізація публічної влади в умовах глобалізму, здійснюється на основі міжнародно-правового й національно-правового, чинників, які перебувають у тісному взаємозв’язку. При цьому, вивчення та, аналіз практики застосування міжнародних документів у сфері децентралізації, публічної влади в Україні вказує на їх опрацювання на теоретико-правовому, рівні та відсутність дієвого механізму та порядку здійснення і реалізації, основних засад децентралізації публічної влади в державотворчій практиці., Залежно від юридичної сили встановлено та охарактеризовано систему, нормативно-правових актів, що у своїй сукупності є базисом правового, забезпечення реформ децентралізації публічної влади в Україні. Виділено, чотири групи нормативно-правових актів: 1) законодавчі акти, що включають в, себе 3 підгрупи: конституційно-правова підгрупа, органічні закони та звичайні, закони; 2) Укази Президента України; 3) постанови і розпорядження Кабінету, Міністрів України; 4) накази та розпорядження міністерства та інших органів, виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. 6, Проведено періодизацію реформ децентралізації публічної влади за часів, незалежності України, де виокремлено: 1 етап (1991–1996 рр.) – період, теоретико-правової розробки рекомендацій щодо запровадження засад, децентралізації публічної влади; 2 етап (1996–2009 рр.) – період становлення та, розвитку фундаментальних конституційно-правових засад децентралізації, публічної влади; 3 етап (2009–2013 рр.) – запровадження міжнародних, стандартів і сфері децентралізації публічної влади; 4 етап (2014 р. – до тепер) –, період активного впровадження реформ децентралізації публічної влади., З’ясовано, що чинна нормативно-правова база реформи децентралізації, залишає невирішеними та неузгодженими багато важливих питання. Зокрема,, щодо оптимізації повноважень місцевих органів виконавчої влади,, запровадження інституту префектів, Закону України «Про адміністративно-, територіальний устрій України» та інших. Це, в свою чергу, зумовлює, виникнення низки проблем у ході запровадження реформ децентралізації, публічної влади в Україні. В той же час, значна кількість нормативно-правових, актів різних рівнів у сфері забезпечення реалізації публічної влади на місцях, мають як наслідок нечітке розуміння процесу децентралізації і посадовими, особами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, і звичайними, громадянами., Підкреслено, що розвиток інституту місцевого самоврядування у, контексті децентралізації тісно пов’язаний з оптимізацією територіальної, організації влади, що становить обґрунтовану територіальну основу для, діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади,, здатну забезпечити доступність та якість адміністративних і соціальних послуг,, що надаються цими органами., З’ясовано, що основою розвитку місцевого самоврядування в умовах, децентралізаційних процесів повинна бути дуалістична (державницько-, громадівською) концепція, за якою місцеве самоврядування має самостійний, характер з питань господарських справ місцевого значення і є частиною, системи публічної влади. 7, Акцентовано на тому, що практика реалізації процесу децентралізації й, формування спроможних територіальних громад виявила низку прогалин та, колізій в чинному законодавстві України з приводу концептуальної синергії, закріплених у Конституції України засад адміністративно-територіального, устрою та здійснення місцевого самоврядування в Україні і реалізації, територіальними громадами свого права на добровільне об’єднання. Доцільним, є запровадження попередньої міжнародної експертизи поданих законопроектів, у сфері реформування місцевого самоврядування. Це дозволить уніфікувати, українське законодавство з європейськими стандартами розвитку місцевого, самоврядування та становлення децентралізації влади., Доведено, що проблемами реалізації реформи децентралізації публічної, влади в Україні є: такі, що виникають під час перегляду меж адміністративно-, територіальних одиниць, що вже має місце на практиці у вигляді укруплення, територіальних громад; проблеми щодо послаблення дежравного контролю, органів місцевого самоврядування за реалізацією повноважень, які будуть їм, передані; проблеми бюджетної сфери з питань фінансування повноважень, органв місцевого самоврядування; проблеми з приводу зниження якості, місцеого управління та легітимності прийнятих рішень; проблеми щодо, утвердження в областях ідей, претензій у сфері політичних інтересів, які, суперечать загальнонаціональним інтересам; проблеми, що зумовлені, відсутністю правового закріплення чіткого обсягу повноважень органів, публічної влади., Зазначено, що здійснюючи реформу децентралізації публічної влади,, Україна стоїть перед проблемами проведення широкомасштабних, адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого, самоврядування. Реальна децентралізація відбулася лише в контексті, закріплення повноважень об’єднаних територіальних громад, але не у сфері, підвищення такими громадами власної спроможності та фінансової і, матеріальної незалежності від держави. У зв’язку з цим, необхідно запровадити, нові прогресивні підходи до методологічного забезпечення самого процесу, перерозподілу та делегування повноважень із застосуванням функціонального, та предметного підходів, синтезуючи елемент обох із них з метою отримання, найбільш ефективної моделі розподілу державно-управлінських функцій між, різними органами публічної влади., Ключові слова: децентралізація, публічна влада, місцеве самоврядування,, унітаризм, федералізація, глобалізація, демократична трансформація,, конституційна реформа, об’єднана територіальна громада.