О. Рибалко наполягає на відновленні форми двоїни іменників (якщо не основної, то як варіантної), обґрунтовуючи це тим, що форма двоїни характеризує давність української мови, притаманна як східно-, так і західноукраїнським говіркам, уживана у фольклорі, творах давнього письменства, класиків нової української літератури, сучасній мовній практиці діаспори, у використовуваному Українською церквою тексті Святого Письма (переклад І. Огієнка). Зокрема, у науковій розвідці «Дві слові про двоїну» не йдеться про абсолютизацію чи якесь накидування двоїни, а запропоновано повернути її нормативний статус хоча б у художній літературі як «відмітну рису ще індоєвропейської прамови», Пам’ятки України. — 2001. — Ч. 1-2. — С. 177—180.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0