Стаття «Політичний розвиток Лютицького союзу (кінець X – початок XII ст.)» // Микола Олексійович Рудь

Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 68. – К., 2022., У статті на основі наративних джерел та спеціальної історичної літератури аналізується процес виникнення, особливості політичного розвитку та занепаду Лютицького союзу наприкінці X – на початку XII ст. Дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико системний ) методів., Зазначається, що вирішальним моментом в утворенні Лютицького союзу стало повстання полабсько-прибалтійських слов’ян 983 р., причиною котрого було посилення податкових утисків і насильне насадження християнства німецькими світськими і духовними феодалами на території Полаб’я. Аналізуються питання специфіки політичного устрою Лютицького союзу., При цьому наголошується на важливості народних зборів у суспільно-політичному житті лютичів. Швидше всього це було віче з представників племен, ймовірно, очільників малих бургових округів, котрі обговорювали головні питання життєдіяльності Лютицького союзу, під дахом храму у Ретрі. Безперечно, сильним на зборах був голос жрецтва., Прослідковуються військово-дипломатичні зносини лютичів з сусідніми народами, передусім німцями й поляками у розглядуваний період., Проведений аналіз дозволив автору встановити, що Лютицький союз, котрий виник наприкінці X ст. з метою відсічі зовнішній агресії, являв собою своєрідну «аристократичну республіку» з досить сильними пережитками військової демократії., Встановлено, що лютичі не усвідомили вчасно державно-консолідуючої ролі християнства. Негативну роль у процесі формування у них державності відігравала язичницька релігія, котра допомагала знаті зберігати і підтримувати роз’єднаність племен., Доведено, що інтеграційна роль культу Сварожича виявилась незначною, він не міг компенсувати відсутність сильної центральної влади у лютичів. Прагнення касти жерців узурпувати владу у Лютицькому союзі привело у середині XI ст. до міжусобної боротьби між племенами, які увійшли до його складу. Це переконливо свідчить про слабкість Лютицької конфедерації як політичного організму, що й стало одним з головних факторів поневолення лютичів у XII ст. Німецькою державою.