У війні з російськими білогвардійцями уряд УНР втратив контрольовані ним терени Правобережної України, а вцілілі українські військові з’єднання, опинившись на Волині оточені білогвардій-ськими, більшовицькими та польськими військами, були змушені перейти до партизанських форм боротьби і ирушили в рейд у ворожий тил. Подальший успіх національно-визвольної боротьби тепер залежав від наявності в уряду УНР сильного союзника. Вірячи в тимчасовість такого становища, українські лідери на чолі з головою Директорії УНР Головним Отаманом С.Петлюрою обрали курс на союз з Польщею, у спілці з якою і сподівались успішно протистояти агресії більшовицької Росії., Діяльність військової секції при дипломатичній місії УНР у Варшаві фактично й сьогодні залишається маловідомим аспектом українсько-польського діалогу в 1920 р. Секція здійснювала свою роботу впродовж грудня 1919 р. — липня 1920 р. В обов’язки секції входила опіка над українськими військовополоненими в польських таборах, перевезення українських полонених із інших країн Європи до Польщі, формування українських регулярних частин, матеріальне постачання армії, налагодження контактів з представниками інших держав. Секція мала як багато успіхв, так і невдач через об’єктивні причини, які в основному залежали не від неї., Київська старовина [Журнал; № 5-6] (2003)
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0