“Куліш — знакова постать національної культури. Досить назвати дві причини, чому ми так вважаємо. Перша: Куліш — творець сучасного українського правопису, точніше — фонетичного правопису, який ліг в основу сучасного. Уявімо собі, наприклад, українську націю, яка користується «ярижкою» або «максимовичівкою», максимально наближеними до російської графічної системи. Або ж фонетичний правопис латинськими літерами замість кирилиці — були й такі спроби його реформування, які мали своїх прихильників. Було також чимало інших правописних інновацій, які нині становлять інтерес тільки для історика письменства. Перед Кулішем стояло надскладне завдання: створити правопис, який не тільки давав би оптимальне співвідношення між вимовою та її письмовою фіксацією, а й в перспективі сприяв би об’єднанню нації, тоді ще розділеної кордонами Російської та Австро-Угорської імперій. Нині є очевидним, що дух мови — душа нації, розвивається в межах, унормованих правописом, і будь-які зміни у правописі програмуються на мовленнєвому розвитку, а отже, — відбиваються на психо-емотивному рівні кожного члена великої національної спільноти, змінюючи його рефлексії, його ставлення до світу й бачення себе в цьому світі — серед інших національних родин. Енергійний «гарячий» Куліша, запровадивши власну друкарню, видав у ній своїм правописом цілу низку першорядних книжок, як-от твори Марка Вовчка, Квітки-Основ’яненка, Шевченків «Кобзар», альманах «Хата» і журнал «Основа», а дещо раніше — свої «Записки о Южной Руси», «Чорну раду», «Граматку» та ін. «Завоювавши», мовлячи сучасною мовою, спраглий до друкованого українського слова ринок, він «розрекламував» свій правопис, увів його в надійний ужиток, практично показав усі його переваги над іншими правописами. Цим правописом, уперше запровадженим півтора століття тому, в основних його рисах ми користуємося й донині., Друге: Куліш — переклав рідною мовою Святе Письмо”.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0