Переселенські процеси в Україні у 1944-1953 рр.: на матеріалах Волинської та Рівненської областей

Харкевич Н. В. Переселенські процеси в Україні у 1944–1953 рр.: на, матеріалах Волинської та Рівненської областей. – Кваліфікаційна наукова, праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, (доктора філософії) зі спеціальності 07.00.01 – історія України (032 – історія та, археологія). – Львівський національний університет імені Івана Франка. –, Львів, 2018., Зміст анотації. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню, переселенських/депортаційних процесів у Волинській та Рівненській областях у, контексті демографічних змін в Україні в цілому у 1944–1953 рр. та, геополітичних змін у Центрально-Східній Європі на завершальному етапі, Другої світової війни та у повоєнний час. Тема актуалізується також і тим, що в, новітній час особлива увага прикута до волинського регіону та подій, які, відбувалися на цих теренах в роки Другої світової війни та по її закінченню., Наукові концепти та висновки відносно цього регіону різняться в українській та, польській історіографії, а це означає, що вимагають свого сучасного вивчення,, зважаючи на джерельні комплекси, введені в останній час в дослідницький, інструментарій передовсім вченими України., У дисертаційній праці введено до наукового обігу неопубліковані архівні, матеріали із місцевих фондів – Державного архіву Волинської області та, Державного архіву Рівненської області. Саме регіональний джерельний зріз, дозволяє прослідкувати наслідки переселенських/депортаційних процесів як на, території Волинської та Рівненської областей, так і зробити аналітичні, висновки щодо проходження цих процесів в УРСР у цілому., Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу., З’ясовано, що основна увага, в оцінці переселенських явищ у попередні, періоди, зокрема, у радянський час, концентрувалася на представленні цих, процесів у контексті зовнішньої і внутрішньої політики СРСР. В силу, ідеологічних підстав переселенські/депортаційні явища розглядалися як 3, евакуаційні процеси українського і польського населення 1944–1946 рр.;, переселення українського і чеського населення 1947–1948 рр. однозначно як, внутрішні, в рамках СРСР та країн народної демократії; а демографічні зміни, кінця 1940-х – початку 1950-х рр. пов’язувались виключно з рухом трудових, ресурсів., Водночас, суспільно-політичні зміни, які намітилися в умовах розпаду, СРСР і реалізувалися у незалежній Україні, створили можливості відтворення, цілісної картини переселенських/депортаційних процесів 1944–1953 рр., їх, правдивої реконструкції та історичних оцінок., Особливе місце зайняло вивчення депортацій вглиб СРСР учасників, українського національно-визвольного руху, діячів ОУН і УПА, співчуваючих, цьому руху., При аналізі джерельної бази автор, окрім дослідження оригінальних, джерельних комплексів, концентрувалася на вивченні опублікованих, документів, в тому числі преси, спогадів та ін., З використанням загальнонаукових та спеціальних історичних методів, висвітлено переселенські/депортаційні процеси у волинському регіоні воєнного, і післявоєнного часу, зокрема, у 1944–1953 рр. У рамках дослідження даної, проблеми висвітлено міждержавні стосунки СРСР, Польщі та Чехословаччини, на заключному етапі Другої світової війни в контексті існуючих засад, національної політики та реалізації переселень/депортацій українців, поляків,, чехів у 1944–1948 рр. Встановлено, що переселенські/депортаційні процеси, того часу відбувалися у сукупності з вирішенням питання кордонів Польської, Народної Республіки та Чехословаччини, розмежування прикордонної лінії між, СРСР і ПНР у 1940-х – 1950-х рр. та ін., Переселення українців з Польщі в УРСР та поляків з України у ПНР, відповідно до умови від 9 вересня 1944 р. мали носити виключно добровільний, характер. У перші місяці перебігу операції з Польщі виїхали родини,, господарства яких були зруйновані війною, а також ті, яким загрожували дії, польського підпілля; з часом добровільність на виїзд ставала ілюзорною, а 4, адміністрація, окрім обмеження громадянських прав, чинила тиск з метою, збільшення кількості оголошених на виїзд з Польщі., Встановлювалися і коригувалися терміни виконання угоди про евакуацію, населення: до кінця 1944 р. стало цілком очевидним, що завершити її до 1, лютого 1945 р. неможливо (масове переселення розпочалося лише у грудні, 1944 р. – січні 1945 р.); сторони домовилися продовжити термін виконання угод, до 1 травня 1945 р.; після звернення М. Хрущова дату перенесли до 1 серпня, 1945 р.; термін офіційно переносився ще до 15 січня 1946 р.; формально про, виконання угоди було оголошено тільки у липні 1946 р., Всього від початку акції до СРСР було переселено 482 661 особу;, уникнути цього вдалося, згідно з офіційними статистичними підрахунками, що, проводилися переселенською комісією, 3 239 родинам, тобто 14 325 особам;, погоджуємося з уточненими статистичними даними, що вони є применшеними, принаймні на 140 тис. осіб., Українські переселенці з Польщі змушені були розселитися відповідно до, вказівок та інструкцій: в 50-кілометровій прикордонній зоні розселення, депортованих з Польщі українців було заборонено; заборонялося також, розселятись за 30 км від морських і за 30 км від обласних і магістральних, шляхів; на новому місці поселення українці не мали складати більше 10% від, населення даної місцевості; у випадку невиконання вказівок їх знову, переселяли., Зазначено особливості здійснення переселення українців з Польщі на, територію Волинської та Рівненської областей та поляків з волинського регіону, в ПНР. Охарактеризовано локацію переселенців з Польщі на Волині:, намагались, інколи всупереч вказівок місцевих органів радянської влади,, поселятись у районах, наближених до Луцька, на півдні Рівненської області –, район Дубно, Здолбунова, Рівного; переважно самовільно займали т. зв. «чеські, хати» – будинки, залишені чехами, які переїхали до Чехословаччини, котрі, були значно кращими ніж відповідні залишені польські будівлі і господарства., Відповідно до евакопланів значна частина українців-переселенців була 5, направлена в Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку,, Дніпропетровську та інші східні області УРСР, решта були розселені в Західній, Україні. У східних областях лише частина переселенців отримала будинки, які, раніше належали німцям-колоністам; більшість була розселена за рахунок, «ущільнення житлової площі колгоспників»; існувала й мовна проблема –, офіційна влада в переважній більшості була російськомовною, а тому говір, переселенців виділявся на фоні місцевого населення; адаптації переселенців, перешкоджали і природні умови та голод., Визначено загальну кількість українських переселенців з Польщі у, Волинській та Рівненській областях (цифри значно різняться із опублікованими, раніше); встановлено загальні масштаби т. зв. «самовільного» переселення, українців з Польщі із південних та південно-східних областей УРСР на, територію Волинської та Рівненської областей і показано, що число таких, переселенців було значним і перевищувало кількість переселенців «прямого, переселення» з Польщі на Волинь., Метою переселенських акцій 1944–1946 рр. було створення моноетнічних, держав; у здійсненні евакуації населення враховувалися лише інтереси, політичної верхівки; якщо перший етап переселень носив частково, добровільний характер, то наступні здійснювалися силовими методами., Розкрито обсяги та характер переселення поляків у ПНР та чехів у, Чехословаччину з волинського регіону та встановлено, що ці переселенські, акції мали більш організований характер порівняно з, переселеннями/депортаціями українців; показано напрями локації польських, переселенців з України на територію ПНР., Як окремий дослідницький напрям розглядаються питання соціально-, побутових умов проживання українських переселенців з Польщі та, Чехословаччини у волинському регіоні (проблеми забезпечення житлом і, наділення землею; надання допомоги для ремонту, а в окремих випадках –, будівництва житла; забезпечення продуктами першої необхідності та ін.)., Розглянуто також участь переселенців в органах державної влади, їх зайнятість 6, у сільському господарстві та промисловості; громадську активність., Встановлено, що допомога українським переселенцям радянських, владних структур у Волинській та Рівненській областях мала обмежений, характер, соціально-побутові умови були складними, переселенці повільно, адаптувалися в районі, а їх громадська активність була низькою., Визначено кількісні показники та зміст насильницьких радянських, переселень трудових ресурсів з волинського регіону у післявоєнний період (до, 1953 р.) у східні регіони СРСР та південно-східні області УРСР., Переселення трудових ресурсів з Волинської та Рівненської областей у, 1948–1953 рр. здійснювалося в декількох напрямках: переселення в колгоспи і, радгоспи Дніпропетровської та Запорізької областей; «організовані набори, робітників» для праці на шахтах Донбасу – перевежно молоді; переселення, трудових ресурсів сім’ями в Ростовську область РРФСР та у південні області, УРСР (головним чином в Одеську, частково Миколаївську, Херсонську і, Крим)., Переселення трудових ресурсів із волинського регіону у повоєнний час, здійснювалося відповідно до урядових директив та встановлених квот;, переселення мали здебільшого насильницький характер і здійснювалися, відповідно до існуючої радянської командно-адміністративної системи., Ключові слова: переселенські/депортаційні процеси, Волинська і, Рівненська області УРСР, Польща, Чехословаччина, трудові ресурси.