Метою дисертації є прочитання художньої прози Миколи Хвильового як, дзеркально-символічного проекту (взаємодії фантазії і власне мови), визначення, особливостей текстової реальності письменника й основних засобів художньої, трансформації дійсності, спроба пояснення психічних причин цих феноменів., Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:, – окреслити закономірності рецепції художньої прози Миколи Хвильового, в історії літературознавчої думки, простежити досвід її психоаналітичної, призматики;, 5, – розглянути концепцію структурного психоаналізу Жака Лакана, міру її, дослідження та досвід використання в літературознавстві;, – проаналізувати сутність творчості Миколи Хвильового на рівні перетину, двох форм діяльності: дзеркальної та символічної, уяви й мовлення;, – репрезентувати процес формування «ідеалу-я» як визначальний на, дзеркальній стадії трансформації реальності;, – розглянути феномен розриву з матір’ю і втрати Реального як вихідний, пункт становлення Еґо;, – простежити простір уявних ідентифікацій письменника з постатями, світової культури та літературними персонажами;, – розкрити образ «загірної комуни» як фантазматичний об’єкт бажання, Миколи Хвильового;, – показати визначальну роль Іншого в символічній побудові суб’єктивної, реальності;, – здійснити аналіз прагнення особистості відмежуватися від ідентичності,, нав’язаної «Іменем Батька», в акті псевдонімізації;, – висвітлити особливості мовної репрезентації авторського «Я», які, роблять його відмінним від уявної конструкції Еґо;, – розкрити метафорично-метонімічну деформацію реальності та уяви,, виражену в концепті «запаху слова»;, – розглянути особливості стилю, художні й графічні прийоми як способи, відкриття/приховування суб’єктивної істини.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0