Народна творчість та етнологія: №2 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2022., Мета статті – охарактеризувати три комплекси іконостасного різьблення (царські врата і колонки) з теренів Вінницької області в колекціях двох провідних київських музеїв – Національного художнього музею України та Національного музею українського народного декоративного мистецтва, зокрема проаналізувати композицію, іконографічний репертуар і технічні особливості. Усі розглядувані твори придбав Данило Щербаківський під час експедиції 1908 року до Подільської губернії. Опрацювання документальних свідчень про історію храмів і стилістичний аналіз пам’яток дають підстави переконливо стверджувати, що два комплекси походять із церков Успіння Богородиці 1737 року в с. Піски-Бершадські Ольгопільського повіту (нині – у складі м. Бершаді Гайсинського р-ну) та Св. Кузьми і Дем’яна 1753 року в с. Леляки Вінницького повіту (нині Жмеринського р-ну) і з достатньою вірогідністю можуть бути датовані часом їхнього спорудження (освячення). Натомість походження царських врат і чотирьох колонок, придбаних у священника с. Вишня (Шереметка) Вінницького повіту (нині – у складі м. Вінниці) Євгена Левандовського, потребує подальшого дослідження, оскільки різьблення має виразні ознаки другої половини XVII – початку XVIII ст., тоді як стара церква у Вишні була зведена 1784 року. Усі три комплекси репрезентують ажурне декоративне різьблення іконостасів, серед мотивів якого домінує плинка виноградна лоза з гронами різної форми, прикритими листям відмінної конфігурації, та листя аканта. Вони засвідчують характерну для українського мистецтва барокової доби варіативність флоральних форм в одному іконостасі або навіть одній його складовій (царських вратах чи колонках) і контамінацію виноградної лози та / чи грон з листям аканта.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0