Холодинська С. М. Теоретико-практичний паритет спадщини, Михайля Семенка в контексті української моделі футуризму :, культурологічний аналіз. Кваліфікована наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора культурології за, спеціальністю 26.00.01 – Теорія та історія культури (культурологія). Національна, музична академія України імені П. І. Чайковського. Міністерство культури та, інформаційної політики України. Київ, 2021., У дисертаційному дослідженні обґрунтовано – в процесі аналізу, становлення та розвитку футуризму – доцільність введення в широкий, теоретичний ужиток формально-логічної структури «українська модель, футуризму», змістовним визначенням якої є констатація єдиного часового, виміру – «майбутнє»; руйнування народницьких засад української культури, а, також гостра критика традицій, що гальмують оновлення всіх видів мистецтва;, не сприйняття «технократичного божевілля» італійців та їх захоплення війною,, як засобом «агресивної модернізації світу»; заперечення абсолютизації, культуротворчого значення символів національної історії чи жанрів народного, мистецтва, зокрема, «лубка», на чому наполягали росіяни., Показано теоретичну перспективність застосування основних, засадничих положень культурологічного аналізу – міжнауковість, діалогізм,, біографізм, персоналізація, регіональний підхід – задля цілісного відтворення, багатоаспектної спадщини М. Семенка, яка протягом усієї творчої діяльності, формувалася ним за принципом «теоретико-практичного паритету», а також, концептуалізовано процес розвитку «української моделі футуризму» в логіці, руху «посткласична – некласична» естетика, означений етап якої хронологічно, співпадає з періодом існування футуризму. Доведено, що трансформація, «посткласичного» періоду в «некласичний» відбувалася під впливом низки, чинників, серед яких, по-перше, творчі експерименти імпресіоністів, виставка, живописних робіт яких (1874) змінила парадигму розвитку спочатку, образотворчого мистецтва, а – пізніше – літератури, театру та музики, по-друге,, експресіоністичне мистецтво В. Ван Гога, котрий уперше «оголив» внутрішній, світ «звичайної» людини, «занурившись» у принципово нову чуттєвість,, породжену самотністю, відчаєм, жахом і невпевненістю, а, по-третє, наприкінці, ХІХ століття про себе заявила марксистська естетика, запропонувавши нову, систему соціально-політичних, ідеологічних і тематичних цінностей у мистецтві., Підкреслено, що футуристи як представники цього історичного періоду, –, безпосередньо чи опосередковано – саме на перетині цих чинників намагалися, «будувати» фундамент власного світоставлення., У дисертаційному дослідженні систематизовано теоретичні, напрацювання М. Семенка. Виокремлено та проаналізовано ті проблеми, які ним, означені як «першорядні» : обґрунтування «кверо-футуризму» і «пан-, футуризму» як теоретичного підґрунтя «мистецтва майбутнього», порівняльний 3, аналіз філософії та мистецтва, значення фактору «часу» для «донесення» засад, футуристичної естетики, «діалектика» художніх форм у логіці руху, «національне – загальнолюдське – універсальне» та перспективність, експериментів на теренах синтезу мистецтв. Показано, з одного боку, широту, наукових інтересів М. Семенка, а з іншого, – властиву йому тенденцію до, самозаперечення та концептуальної непослідовності;, Відтворено процес «прирощування» нових понять і категорій у, теоретичних напрацюваннях М. Семенка, котрий опікувався необхідністю, створення самостійного понятійно-категоріального апарату задля формально-, логічної обґрунтованості футуристичної естетико-художньої платформи., Введення в ужиток понять «метамистецтво», «кверо-футуризм», «панфутуризм»,, «поезомалярство», «деструкція», «фактура», «конструкція», «зсув»,, «деструктивний зсув», «динамізм» вимагало, з одного боку, їх обґрунтування та, поступової концептуалізації, а з іншого, – співвіднесення із загальноприйнятою, системою естетико-мистецтвознавчих означень художнього твору, а саме : зміст,, форма, образ, стиль, композиція., Уточнено хронологію та сутність творчих зв’язків між українськими, футуристами, франко-німецькими дадаїстами та сюрреалістами; відповідність, тих чи інших поетичних творів конкретним подіям у житті М. Семенка., У дисертації набуло подальшого розвитку :, – питання, пов’язані як з літературним оточенням М. Семенка, так і з, роллю конкретних персоналій в логіці розвитку «української моделі футуризму»., Виокремлено та зафіксовано – внаслідок застосування такого чинника, культурологічного аналізу як міжнауковість – морально-етичні аспекти життєво-, творчої поведінки конкретних учасників футуристичного руху : бездумне, «подорожування» різними художніми угрупованнями, досить «легка» зміна, естетико-художніх орієнтацій, суперечливе ставлення до М. Семенка., Аргументовано необхідність подальшого моделювання й аналізу етично-, правових проблем, які виявляються сьогодні в процесі реконструкції, авангардизму, загалом, і футуризму, зокрема;, – ідеї теоретичної самоцінності порівняльного аналізу італійського,, російського, українського футуризму завдяки розширенню дослідницького, простору та введенню в теоретичний ужиток наукових розвідок, здійснених, фахівцями різних країн;, – реконструкція полеміки, що мала місце в середовищі діячів української, культури початку ХХ століття, зокрема, між М. Зеровим і М. Семенком і, залучення до аналізу позиції низки провідних тогочасних літературних критиків,, що дозволило представити гоніння на молодого Семенка не лише як, цілеспрямоване цькування футуристів, а і як наявність глибоких протиріч у, середині української літературної спільноти;, – інтерпретації М. Семенком ідеологічної функції мистецтва в умовах, коли, футуризм повинен був існувати в просторі вимог «соціалістичного реалізму»., Залучено приклади творчо-теоретичних шукань «російських формалістів», з, якими співпрацювали українські футуристи, науковий потенціал «нормативної естетики», прибічники якої робили спроби «згармонізувати» ідеологічні процеси, в мистецтві 30-х років минулого століття та розкрито політико-ідеологічну, сутність «соціального замовлення»., Ключові слова : культуротворення, «українська модель футуризму»,, кверо-футуризм, пан-футуризм, метамистецтво, синтез, поезомалярство,, «теоретико-практичний паритет», персоналізація, «літературний простір»,, «творчий діалог».
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0