Студії над художньою словесністю у формуванні спільнотної ідентичності українців першої третини ХІХ століття

Метою дослідження окреслюється з’ясування характерних виявів і тенденцій розгортання українознавчих досліджень у підросійській Україні першої третини XІX ст. й розкриття науково-інтелектуального та соціокультурного значення студій над художньою словесністю та їхнього впливу на формування спільнотної ідентичності українців., Для досягнення мети ставилися такі завдання: проаналізувати рівень історіографічного та джерельного забезпечення дисертаційного дослідження, з’ясувати теоретико-методологічні основи його аналітичних стратегій; окреслити значення концепту «художня словесність» в інтелектуальному просторі українознавства, простежити динаміку трансформацій його семантичного наповнення на різних етапах розгортання українознавчого дискурсу; розкрити основні прийоми і характер студій над українською словесністю на ранньомодерному етапі формування спільнотної ідентичності українців; дослідити типологічну специфіку утвердження уявлень про українську самобутність в епоху пробудження європейських національних рухів початку XІX ст., з’ясувати діалектику дискурсивної взаємодії у цих процесах гердерівського романтизму, історіографії «старшинських автономістів» та перших спроб системного осмислення художньої словесності; висвітлити вплив сакралізації народної словесності в інтелектуальних практиках З.Доленги-Ходаковського та М.Максимовича на становлення нової парадигми українознавства та формування світоглядних основ української визвольно-національної концепції; розкрити внесок найвизначніших послідовників М.Максимовича – І.Срезневського, О.Бодянського, П.Лукашевича – у розвиток студій над українською словесністю, з’ясувати вплив «філологічної еволюції» 20 – 30-х рр. XІX ст. на становлення спільнотної ідентичності українців окресленого періоду.