Уявіть, що вам 20 років, на дворі весна і ви повертаєтесь залитими сонцем вулицями рідного міста з інституту додому. Завтра семінар – треба добре підготуватись. Увечері побачення – однокурсник, який давно подобається, запросив до кіно. Життя прекрасне і сповнене світлих мрій., Та раптом – ні, не рашистська ракета, бо це був 1946 рік – поряд з вами зупиняється авто. Два молодики у формі наказують поїхати з ними, щоб перевірити документи. Застінки КГБ. Одиночна камера. Суд – наче фарс чи погана вистава. Вирок – довічне заслання! ГУЛАГ. Сибір. Лісоповал…, Ця історія трапилась у 1946 році з українкою Оксаною Миколаївною Хращевською у місті Києві. У 20 років її, студентку третього курсу Київського медичного інституту, прямо з вулиці забрали в тюрму. Звинувачення у той час було найтяжче – український націоналізм., Як вона вижила там, де навіть найсильніші помирали від надважкої праці і голоду, сходили з розуму і вчиняли самогубство?, Як їй вдалося в тих умовах не тільки залишитись живою, а й допомогти іншим людям, а потім все-таки повернутись додому, в Україну?, Ця книга написана для усіх нас. Щоб ми знали. Щоб пам’ятали. Щоб знайшли сили пережити жахи сьогодення.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0