У книзі досліджується український театр XVII-XVIII ст., що перебував на перетині таких культурних кордонів, як світське-сакральне, бароко-середні віки, католицизм-православ’я. У ньому – як стверджує автор – чітко виражена суть тих процесів, які відбувалися в історії культури східної гілки слов’янських народів в епоху бароко. Так, цей театр виявився тісно зв’язаним із ритуалом, який був у процесі формування нової художньої мови винесений у верхні шари тексту. Ці зв’язки забезпечили повноцінне існування нового виду мистецтва і поставили його в один ряд із іншими у східнослов’янській культурі. Крізь призму ритуальної природи українського театру у книзі розглядається становище актора на сцені, функції речей, ознаки сценічного часопростору.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0