Стаття «Місіонерська діяльність ордену єзуїтів (Товариство Ісуса) у володіннях окатоличених аристократів Північно-Східної Угорщини у XVII ст.» // Оксана Ферков

Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2019. – Вип. 1 (40)., У запропонованій статті автор прагне показати особливості місіонерської діяльності єзуїтів у північно-східних комітатах раньомодерної Угорщини, зокрема у домініях Друґетів, Естергазі та Ракоці. Після Тридентського собору (1545–1563) важливим засобом католицької реставрації стала місіонерська діяльність як старих так і нових католицьких орденів. Найбільш успішну місіонерську діяльність в Угорщині серед усіх католицьких релігійних орденів проводили отці Товариства Ісуса. Їхня поява в Угорщині дала новий, свіжий поштовх складному процесу католицького оновлення. Особливістю діяльності єзуїтів було і те, що користувалися матеріальною і моральною підтримкою шляхтичів, отримували від них значні фундації. Серед перших місій Товариства Ісуса в Угорщині були саме ті, що діяли на території північно-східних комітатів у домініях місцевих магнатів-католиків – Друґетів, Естергазі, Ракоці. Діяльність єзуїтів на теренах Угорщини бере початок з другої половини XVІ ст. і триває аж до ліквідації ордену у 1773 р. Місіонерство єзуїтів найпомітніші успіхи демонструвала у середині XVІІ ст., коли завдяки матеріальній підтримці землевласників-конвертитів їм вдалося закріпитися у північно-східних комітатах Угорщини, у фронтирній зоні між західним і східним християнством. Перебуваючи у місіях у північно-східних комітатах, єзуїти (так само як місіонери інших католицьких орденів) постійно контактували з православним населенням. Бачимо їх при дворах вищої аристократії (Друґети, Естергазі), у маєтках середньої шляхти, середовищі містян і селянства. Тобто майже на всіх рівнях можливої релігійно-агітаційної роботи. Поряд з резиденціями і колегіумами (Кошице, Пряшів, Шарошпоток, Гуменне, Ужгород тощо) єзуїти мали десяток тимчасових місій (Кошице, Мукачево, Пацін, Парно, Серенч, Кішварда, Ченгер, Сатмар тощо) у домініях католицьких панів. Автор із впевненістю говорить, про те, що саме єзуїти дали поштовх повільному темпу католицького відродження. Окрім місіонерських завдань єзуїтські колегіуми виконували важливу роль впливу на освітньо-культурний розвиток регіону.