Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2021. – Вип. 1 (44)., На основі систематизації та аналізу доступних джерельних свідчень автор намагається з’ясувати обставини заснування та середньовічний період функціонування монастирів ордену св. Франциска на території комітатів Береґ та Уґоча, а саме в містах Берегсас і Севлюш. Автор статті констатує, що регіон не був серед першочергових і привабливих територій для поселення францисканців, які, зазвичай обирали багатолюдні, заможні міста. Якщо в Угорщині перших францисканців джерела фіксують у середині 1220-х рр., а в 1238 р. вже утворено окрему угорську провінцію ордену, то у північно-східній окраїні брати менші з’являються значно пізніше, не скоріше другої половини XІV ст. Розквіт діяльності францисканців в Угорщині припадає на XV–XVІ ст. На території північно-східних комітатів Угорщини існували монастирі обох напрямків ордену братів менших. У Берегсасі свою обитель мали конвентуали, а в Севлюші – обсерванти. Серед покровителів францисканців бачимо баронську (нялабську) гілку давнього роду Перені, представники якого наприкінці XV ст. заснували францисканський монастир у Севлюші на горі Канко. Із поширенням Реформації францисканські монастирі, подібно до інших католицьких осередків, занепали. Монахи переселилися у більш безпечні монастирі, а керівництво ордену не полишало наміри повернути втрачені маєтки і землі. Перші зародки відродження діяльності францисканців у північно-східному пограниччі Угорщині з’являються на рубежі XVI–XVII ст. Польські монахи у Стропкові з різних причин не могли охопити великі території місіонерством, а італійські монахи не змогли адаптуватися до різноетнічного і часто ворожого оточення. Завдяки активній діяльності францисканців та підтримці Перені у 1651 р. був відроджений їхній Севлюський монастир.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0