Книга пропонує свіжий дослідницький погляд на феномен живого Франкового слова. Мовна еволюція письменника осмислюється як ланцюжок стилістичних метаморфоз і перетворень. “Язичіє”, діалект, літературна мова – досить умовна парадигма мовного зростання Івана Франка – письменника слухового типу, експериментатора, новатора форми і змісту. Основну увагу зосереджено на текстах, які не так хронологічно, як на рівні естетичному й мовностилістичному випередили свою епоху. Детально проаналізовано особливості різних форм соціальної та психологічної колорації прозових текстів, форми репродукції сирого мовного матеріалу (“язичіє”, бойкізми, гуцульські етнографізми, лексика ремесел, бориславські професіоналізми, тюремне арго, вуличний жаргон, салонові слова, галицька термінологія, іншомовні вкраплення та інтертекстуалізми), стилістичні тенденції (типізація, індивідуалізація, пародіювання, наслідування). Експериментальна манера мовного живописання узалежнюється пропагованим Франком методом “наукового реалізму”та новим типом жанрової структури –“суспільно-психологічною студією”. Відзначено роль І.Франка у стилістичному збагаченні ресурсів української літературної мови кінця ХІХ-початку ХХ ст.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0