Розвиток десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХI століття // Сергій Вікторович Таранець

Таранець С.В. Розвиток десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах другої, половини ХХ – початку ХХI століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах, рукопису., Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 –, історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана, Петра Сагайдачного, Львів, 2020., У дисертації здійснено теоретичний аналіз досвіду зародження, розвитку, десантно-штурмових дій та способів (варіантів) їх реалізації в воєнних конфліктах, другої половини ХХ – початку ХХІ століття, узагальненні досвіду та розробці, пропозицій щодо можливості його використання у воєнній теорії й практиці, підготовки і бойового застосування ЗСУ в цілому та Десантно-штурмових військ, зокрема., Актуальність вивчення еволюційного розвитку десантно-штурмових дій у, воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХI століття визначається, викликами, які сьогодення ставить перед нашою Державою і ЗСУ, які зумовлені, змінами у геополітичній обстановці навколо України та в світі, веденням бойових, дій на східних теренах нашої країни та анексією Криму. Ці виклики потребують, ґрунтовного осмислення способів дій ЗСУ для забезпечення національного, суверенітету й територіальної цілісності. З огляду на це виникає об’єктивна, необхідність аналізу та узагальнення теоретичних і практичних розробок реалізації, десантно-штурмових дій в цілому та варіантів (способів) ДШД зокрема, передовими, державами у збройних конфліктах. А для виконання Державної програми щодо, реформування ЗСУ та переходу на стандарти НАТО (щодо досягнення рівня, сумісності під час процедур планування та виконання завдань ЗСУ зі ЗС країн, НАТО) необхідним є дослідження і системний аналіз та узагальнення тотожних, термінів і понять, які використовуються в ЗСУ та ЗС країн членів НАТО. Це, дозволить, по-перше вивчити досвід передових країн світу; по-друге, простежити, процес вдосконалення десантно-штурмових дій та тотожних до них дій, що, 3, використовуються передовими країнами світу та підпадають під це визначення; по-, третє, розглянути та проаналізувати реалізацію способів десантно-штурмових дій в, ході воєнних конфліктів другої половини ХХ – початку ХХI ст. Актуальність даного, дослідження посилюється також тим, що досі немає узагальнюючої праці, яка б, комплексно розглядала історію формування та еволюції десантно-штурмових дій., Детальне вивчення розвитку десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах, другої половини ХХ – початку ХХI століття, аналіз всіх складних і неоднозначних, процесів розвитку воєнного мистецтва, що відбувалися у світі, особливо щодо, визначення місця і ролі в цих процесах аеромобільних (десантно-штурмових), формувань, одним з основних способів застосування яких є ведення ДШД – усе це, допоможе не допустити повторення багатьох помилок попередніх етапів розвитку, ДШД та уникнути прорахунків в питаннях реформування сучасних ЗСУ в цілому та, ДШВ зокрема., Наукова новизна одержаних результатів полягає як у постановці проблеми, так, і у комплексному підході до її вирішення, що зумовлено відсутністю у вітчизняній, історіографії спеціальних історичних узагальнюючих праць з означеної тематики у, вказаних хронологічних межах., У дисертаційному дослідженні вперше:, – Здійснено комплексне дослідження в якому проаналізовано розвиток, десантно-штурмових дій у воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХI, століття;, – Виявлено і введено до наукового обігу та класифіковано низку нових, документальних джерел, які суттєво розширюють уявлення про розвиток способів, (варіантів) ведення десантно-штурмових дій;, – З’ясовано, що увага науковців концентрувалася, переважно, на проблемах, ОШС АЕМФ (ДШФ), діяльності окремих частин і підрозділів, які залучались до, експериментальних програм і навчань, що стосувались удосконалення ОШС та, концептуальних підходів їх застосування. Бойова діяльність аеромобільних, 4, (десантно-штурмових) формувань в контексті ведення АЕМД (ДШД), висвітлювалась, здебільшого, фрагментарно;, – Встановлено, що чинниками, які безпосередньо впливали на зародження і, подальший еволюційний розвиток нового способу ведення бойових дій – ДШД і, способів їх реалізації були: технічний розвиток АА та тактики її застосування,, формування і розвиток ДШФ, фактор фізико-географічних умов ведення ДШД на, різноманітних ТВД;, – Систематизовано та проаналізовано положення керівних документів, статутів і, настанов, які регламентують ведення аеромобільних (десантно-штурмових) дій, від, часу зародження відповідних дій (1950 р.) і до сьогодення, на предмет з’ясування, процесу зміни поглядів на ведення ДШД в різних країнах в різні часи (історичні, періоди);, – Визначено різноманітні роди і види військ (сил), яким для ефективного, ведення бойових дій (проведення операцій) в сучасних умовах необхідний концепт, ведення ДШД. Проаналізований, з цією метою процес формування і розвитку ДШФ, відповідних родів і видів військ (сил) та еволюція їх застосування в воєнних, конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття різними країнами в різні, історичні періоди., Уточнено: наукові знання про особливості способів (варіантів) реалізації, ДШД; понятійно-категоріальний апарат предмету дослідження; основні проблеми та, перешкоди для процесу реформування ДШВ та визначення концепції їх, застосування; набули подальшого розвитку: взаємозв’язки та взаємозалежності, складових ДШЗ; теоретико-методологічні засади предмету дослідження;, обґрунтування, що в умовах економічних криз і недостатньої уваги до, трансформацій війська, обумовлених обмеженням фінансування, державна політика, може призвести до підміни понять і термінів або до плутанини щодо розуміння, принципів застосування військ (сил); методологічні підходи щодо оптимізації, способів (варіантів) ДШД., У дисертації проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки теми,, джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження. Виявлення,, 5, систематизація, аналіз ступеню дослідження розвитку способів (варіантів) ведення, ДШД у воєнних конфліктах другої половини ХХ – початку ХХІ століття дає, підстави зробити висновок про фрагментарний характер її вивчення науковцями та, відсутність комплексного дослідження з позицій історичної науки. Вивченню цієї, теми до недавнього часу не надавалось належної уваги. Історіографічний аналіз, дозволив зробити висновок, що в дослідженнях розглядалися лише окремі аспекти, даної проблеми, а наявні наукові праці не мають комплексного, цілісного характеру,, мають лише фрагментарний характер, що й обумовило підготовку даної дисертації., В ході аналізу було встановлено, що в практиці ведення ДШД намітилася, тенденції подальшого удосконалення способів ведення ДШД, в тому числі і різними, десантно-штурмовими формуваннями (компонентами) різних родів і видів військ, (сил), особливо невеликими тактичними групами. В той же час використання нових, форм і способів збройної боротьбі у локальних війнах та збройних конфліктах, сучасності привело до розвитку ДШД в бік нестандартних підходів до підготовки і, ведення бойових дій. А ДШД під час свого розвитку упродовж майже 70 років, пройшли шлях від повітряно-наземних дій, згодом аеромобільних та в кінцевому, вигляді, поряд з повітряним рухом (перевезеннями), стали складовими, аеромобільних дій, виокремившись в різні окремі місії (компоненти). При цьому, ДШД стали чи не наймолодшим способом бойових дій під час збройної боротьби у, воєнних конфліктах., Було встановлено, що гостра необхідність у поновленні і вдосконаленні досвіду, боротьби з іррегулярними збройними формуваннями шляхом ведення ДШД виникла, на сході України в 2014 р. Відповідно, найкращим способом боротьби з такого роду, діями визнаний досвід використання аеромобільних сил американцями у В’єтнамі і, ДШФ радянськими ЗС в Афганістані, де виконання завдань передбачалось, здійснювати, в тому числі, за відсутності чітко вираженої лінії фронту на, розрізнених, нерідко ізольованих напрямках у відриві з’єднань, частин і підрозділів, від головних сил при високому ступені самостійності. А головною метою ДШД, стала необхідність створення гнучкого розосередженого бойового порядку, який би, дозволяв вести автономні бойові дії не тільки на рівнині, але і на пересічній,, 6, пустельній, гірсько- лісистій місцевості, а також в населених пунктах за принципом, – «фронт всюди»., Виходячи з результатів дослідження, автором сформульовано рекомендації, щодо вирішення проблемних питань, які досі зберігають свою актуальність., Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути, використані для внесення змін до нормативно-правової бази щодо концепції, застосування ДШВ ЗСУ та способів (варіантів) реалізації ДШД, у доповненні та, розширенні сучасних знань з історії розвитку способів (варіантів) ведення ДШД,, чинників і факторів які впливали на цей процес, визначенні перспективних напрямів, подальших наукових пошуків з розширенням хронологічних меж, або ж, зосередженням на конкретній проблематиці., Ключові позиції дисертації можуть слугувати для написання підручників з, військової історії та історії Збройних Сил України, підручників, навчальних і, навчально-методичних посібників, при підготовці лекційних занять і спецкурсів у, вищих військових навчальних закладах., Теоретичні положення й наукові результати дисертації впроваджено в освітній, процес для підготовки військових фахівців у Національному університеті оборони, України імені Івана Черняховського., Ключові слова: десантно-штурмові дії, аеромобільні дії, десантно-ударні дії,, десантно-рейдові дії, диверсійно-пошукові дії, тактичний повітряний десант,, Десантно-штурмові війська, Аеромобільні війська, десантно-штурмові формування,, аеромобільні сили, Армійська авіація, десантно-штурмові загони.