Військово-науковий вісник. – 2019. – №32., Складна військово-політична ситуація другої половини ХІІІ – XIV ст. на галицько-волинських землях скупо відображена в писемних джерелах. Плідному археологічному вивченню цього періоду тривалий час перешкоджала відсутність надійної хронології старожитностей. Лише масштабні дослідження тогочасних напластувань з яскравими хронологічними маркерами (переважно, предметами імпорту), проведені автором у 1990-х роках минулого століття в головних центрах Галицько-Волинської держави цього періоду – Володимирі, Лучеську, Львові та Пересопниці, дозволили створити не лише хронологічну шкалу старожитностей т.зв. післямонгольського періоду але й з’ясувати низку особливостей суспільно-політичного розвитку українських земель напередодні втрати державності. Саме ця хронологічна шкала також дозволила продатувати масову появу укріплень у передгірській ділянці Східного Прикарпаття періодом ХІІІ–ХІV ст., Саме на цей період припадає активна діяльність великокнязівської влади із освоєння передгірської території, внаслідок чого відбулися значні зміни у розселенні. Розбудова мережі укріплень на новоосвоєних територіях мала свої особливості. Вона відбувалась в умовах загострення в цей час військово-політичної ситуації навколо Галицько-Волинської держави. Характерною рисою оборонного будівництва Східного Прикарпаття цього періоду було широке залучення найсучасніших прийомів фортифікації, що відбувалося на тлі поглиблення військових контактів у центрально-європейському регіоні. Це були особливі форми наскельного дерев’яного будівництва, які робили фортеці неприступними навіть для досвідчених в облозі монгольських військ.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0