Тимочко Б. В. Назви довкілля в українсько-молдавських грамотах XIV –, XV століть. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за, спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови, НАН України. – Київ, 2019., У дисертації вперше комплексно проаналізовано засвідчені в українсько-, молдавських грамотах XIV – XV століть назви довкілля., Завдяки значному обсягу опрацьованих документів молдавських канцелярій, уперше залучено до наукового обігу низку лексем, які не увійшли до раніше, виданих лексикографічних праць; віднайдені в українсько-молдавських грамотах, лексеми дозволили розширити дані про їхню локалізацію, оскільки до цього часу, вони були відомі як засвідчені пам’ятками староукраїнської мови з інших теренів;, уточнено дату першої фіксації чималої кількості номенів., З’ясовано структуру, лексико-семантичний склад, джерела формування й, особливості функціонування номенів, що утворюють тематичну групу лексики, «Назви довкілля». Для номінації об’єктів довкілля в українсько-молдавських, грамотах використано 290 назв, які сформували 285 лексико-семантичних, структурних одиниць. Ступінь структурованості виокремлених у межах, тематичної групи лексики «Назви довкілля» лексико-семантичних структурних, одиниць відбиває особливості пізнання людиною того чи іншого фрагмента, довкілля, зокрема глибину його пізнання, яке починається констатацією існування, певної частини довкілля й завершується прагматичним використанням його ознак,, якостей і властивостей. Пізнання довкілля закономірно супроводжує номінація., Початком поділу тематичної групи лексики «Назви довкілля» є виокремлення в її, межах двох лексико-семантичних груп: «Назви неорганічного довкілля» і «Назви, органічного довкілля». У межах лексико-семантичної групи «Назви неорганічного, довкілля» виокремлено п’ять лексико-семантичних підгруп: «Назви суходільного, довкілля», «Назви водного довкілля», «Назви шляхів сполучення», «Назви меж і 3, межових віх» і «Назви повітряного довкілля». У межах лексико-семантичної, групи «Назви органічного довкілля» виокремлено дві лексико-семантичні, підгрупи: «Назви світу рослин» і «Назви світу тварин»., Установлено, що словниковий склад групи «Назви довкілля» у XIV – XV ст., (порівняно з давньоукраїнським періодом) значно розширився. Це зумовлено, семантичним розвитком лексичної спадщини, активними словотвірними, процесами та засвоєнням іншомовних запозичень., Семантизацію лексем аналізованої тематичної групи здійснено шляхом, докладного аналізу контексту досліджуваних пам’яток і зіставленням семантики, відповідних лексем із семантикою, визначеною в лексикографічних джерелах, дослідження української мови., З’ясовано, що назви довкілля презентовані в основному лексикою, яка, корінням сягає праслов’янської давнини, а також лексемами іншомовного, походження (румунізмами, грецизмами, германізмами, поодинокими, латинізмами, унгаризмами, тюркізмами), які засвідчено в українсько-молдавських, грамотах як наслідок складної міжнаціональної та міжмовної взаємодії, та, назвами, походження яких переконливо встановити не вдалося. Лексеми, праслов’янської давнини становлять 78,7% від загальної кількості всіх назв, досліджуваної тематичної групи лексики. Кількість таких лексем утворює, більшість у обох лексико-семантичних групах, що формують тематичну групу, лексики «Назви довкілля». Частка південнослов’янізмів становить 4,1%, (приблизно порівну в обох лексико-семантичних групах). Наявність, південнослов’янських елементів у мові українсько-молдавських грамот XIV –, XV ст. зумовлена лінгвальними (впливом на староукраїнську мову болгарської та, сербської книжності в досліджуваний період) та позалінгвальними чинниками, (переселенням болгар в українсько-румунське мовне середовище, а також, присутністю в князівстві освіченої духовної та світської болгарської знаті, яка, займала в ньому, зокрема й у канцеляріях воєвод, високі посади). До того ж в, офіційному спілкуванні сусідньої Волощини, із якою Молдавська держава, підтримувала тісні зв’язки, використовували староболгарську мову. Кількість 4, румунізмів серед назв довкілля становить 8,5%. Це зумовлено тривалим, співжиттям румунського й українського етносу в Карпатському регіоні. Протягом, XV ст. в текстах українсько-молдавських грамот простежується тенденція до, збільшення кількості румунізмів. Це стало наслідком зростання в Молдавському, князівстві чисельності волохів, а також активним розвитком румунської мови., Грецизми, які засвоєно ще в давньоукраїнський період, становлять 3,4% від, загальної кількості назв довкілля. Кількість германізмів становить 1,5% назв, довкілля. Унгаризми становлять 1%. Латинізми і тюркізми становлять по 0,3%., Походження 2,2% назв довкілля переконливо визначити не вдалося, хоча корені, більшості номенів мають слов’янське походження., 45% засвідчених в українсько-молдавських грамотах назв довкілля щодо, використання в сучасній українській мові є нормативними. 45,5% назв довкілля зі, спільною кореневою морфемою в сучасній українській мові мають різнорівневі, відмінності. Більша частина назв довкілля, що відрізняються від нормативних у, сучасній українській мові, вузько локалізовані й зберігають своє значення, переважно в українських говірках південно-західного наріччя та українських, говірках Румунії. Кількість назв довкілля, що відрізняється від нормативних на, фонетичному рівні, становить 21,7%. Словотвірні й морфологічні відмінності, характерні для 16,8% назв довкілля (порівну по 8,4%). Відмінності на рівні, семантики має 7% назв довкілля. 9,5% із досліджуваних номенів не засвідчені в, сучасній українській мові., За будовою в тематичній групі лексики «Назви довкілля» переважають, однокомпонентні номени, двокомпонентних номенів використано значно менше,, трикомпонентні мають одиничні фіксації., Між номенами, що належать до тематичної групи лексики «Назви, довкілля», існують стійкі лексико-семантичні зв’язки, які виявляються переважно, в полісемічних і синонімічних відношеннях. Значна частина синонімічних назв –, наслідок українсько-румунської чи болгарсько-румунської мовної інтерференції., Комплексний аналіз номенів, що формують тематичну групу лексики, «Назви довкілля», дозволив визначити їхню семантику, походження, будову, сферу функціонування в сучасній українській мові, а також уточнити й доповнити, відомості про час, шляхи й тенденції формування словника української мови,, доповнити цей словник елементами, які раніше не були зафіксовані в, лексикографічних джерелах історії української мови., Отже, засвідчені в українсько-молдавських грамотах XIV – XV ст. назви, довкілля органічно функціонували в староукраїнській мові, якою, послуговувалися в канцеляріях Молдавського князівства як державною., Ключові слова: українсько-молдавські грамоти, назви довкілля, назви, неорганічного довкілля, назви органічного довкілля, тематична група лексики,, лексико-семантична група, лексико-семантична структура, номен, номінація,, семантика, походження назви, Молдавське князівство.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0